Іван Костянтинович Айвазовський – воістину видатний мариніст всіх часів і народів. Його роботи розбурхують розуми і змушують годинами розглядати картини в найдрібніших подробицях. Його знають і вихваляють у всьому світі. Де знаходяться картини Айвазовського, і куди треба піти, щоб побачити роботи майстра? Про все це читайте в нашій статті.
Біографія
Майбутній російський живописець, майстер-мариніст вірменського походження Іван Костянтинович Айвазовський народився 29 липня 1817 року у Феодосії. Будучи сином вірменського купця, Ованес (Іван) з самого дитинства розвивалася всебічно, але найбільшу перевагу віддавав малюванню і грі на скрипці. Завдяки хорошим і близьким відносинам батька з головою Таврійської губернії Іван зміг навчатися в Таврійській гімназії в Сімферополі, після якої з легкістю вступив в Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі. В академії Іван Айвазовський займався пейзажної живописом в класі професора Максима Воробйова і батального малярства в класі професора Олександра Зауервейда.
Навчання в академії проходила досить успішно і плідно. Саме там з’являються перші картини мариніста: “Етюд повітря над морем”, відзначена срібною медаллю на внутрішній виставці і “Штиль”, написана в 1837 році, яка була відзначена золотою медаллю першого ступеня.
Враховуючи семимильні кроки на шляху до успіху, радою академії було прийнято рішення достроково випустити свого кращого студента і надати йому можливість працювати в Криму самостійно, а потім відправити за кордон у відрядження.
З цього моменту починається творчий шлях видатного живописця, що написав за своє життя понад 6 000 картин.
Картини Айвазовського в Третьяковській галереї
Незважаючи на значний список шедеврів, в галереї погляду відвідувачів постають лише сім з них. Перелік творів Айвазовського наступний:
“Вид Леандровой вежі в Константинополі”
Картина була написана в 1848 році. В. К. Айвазовський часто подорожував, і на шляху йому зустрічалися цікаві архітектурні ансамблі, які знаходили відображення в його роботах. Леандровая башта, також відома як Дівоча, була побудована на початку XII століття на невеликому острівці Босфорської протоки і досі освітлює дорогу кораблям. Вона ж є і місцем їх швартування.
На картині вежа освітлюється сонцем, проміння якого, відбиваючись від хвиль, надають моря перламутрові тони. На задньому плані, як би “за спиною” Дівочої вежі, розташувалися силуети будівель прекрасного міста. Тони, в яких мариніст зобразив “варта моря” і околиці, надають картині романтичний настрій. В Третьяковську галерею картина Айвазовського потрапила в 1925 році. Вона відразу ж знайшла своїх прихильників і шанувальників.
“Вид на узмор’ї в околицях Петербурга”
Дивно, але на цій картині, написаної в 1835 році, в центрі сюжету знаходиться не море. Тут воно відіграє другорядну роль. Море мирно спочиває під ковдрою з щільних хмар, накрывающих небо. На картині морські хвилі не вирують, не утворюють піну, не б’ються про навислі скелі. Навпаки, воно виглядає дуже спокійним, заспокійливим.
На першому ж плані художник зобразив човен. Вона загрузла в піску. Стара, накренившаяся в бік, без вітрила, вона відслужила свій вік тому людині, яка знаходиться сидить на борту. Він так само, як і ця човен старий і сумний. Човен більше не зловить веселий вітер, не відправиться в далеке плавання. Вона або продырявилась, або просто розсохлося, і тепер на її частку випало повільно “вмирати” на цьому пустельному березі. А десь удалині, як би дражнячи її, біліє вітрило корабля, який відправився підкорювати нові моря і океани. У нього ще все попереду, і веселий вітер допомагає йому пливти все далі і далі назустріч новим берегів.
“Місячна ніч на Босфорі”
Ще одна з картин Айвазовського в Третьяковській галереї. Пейзаж був створений майстром в 1894 році. Всі елементи, представлені на картині, нанесені на полотно по пам’яті. Художник володів неймовірною зоровою пам’яттю, яка дозволяла йому промальовувати всі найдрібніші деталі в подробиці.
На чолі картини – море. Айвазовський передав всю принадність води в місячному сяйві. Місяць надзвичайно яскрава, повна і не прихована хмарами. Десь недалеко від берега люди плавають на човнах, а на самому березі люди прогулюються по вечірньому Стамбулу. Незважаючи на темну гладь води, на картині зображено, швидше, пізній вечір, а не ніч. Небо ще не встигло забарвитися в темні фарби, а значить, сонце ще не сіло до кінця, а місяць вже зайняла свій трон.
Картина виглядає настільки реальною, що глядач занурюється в цю теплу і красиву ніч. Хочеться так само, як і ці люди на березі, впасти в безтурботність і просто гуляти.
Морський берег
Написано полотно 23-річним маринистом в 1840 році. Картина Айвазовського “Морський берег” була написана на батьківщині живописця – в Криму. Немає нічого більш привертає увагу, ніж демонструє свій характер море. Причому хвилі ще не почали вирувати. Вони ніби тільки-тільки “розігріваються”, щоб перетворитися в шторм. Особливо цікавим на цій картині плавний перехід світлій поверхні моря майже в темну. Це обумовлюється тим, що трохи далі від берега свинцеві хмари починають згущатися. В деяких місцях вже не можуть досягти морської гладі промені сонця – наближається буря.
Дивлячись на картину глядач, як і персонаж, зображений на ній, знаходиться на самому березі. Його погляду відкриваються втрачають силу хвилі, які, доходячи до берега, розбиваються на мільйони маленьких бризок.
“Неаполітанська затока вранці”
Ще одна картина Айвазовського в Третьяковській галереї. Це творіння рук художника відноситься до періоду, коли він перебував у відрядженні в Італії. Їм у той період було написано близько 50 морських пейзажів.
В даній роботі Івану Костянтиновичу вдалося повністю передати безтурботність неаполітанського ранку. Пейзаж зображено в м’яких тонах. За паруючим вулканом Везувієм видно перші промені вранішнього сонця. Море спокійно і красиво. Над ним ледве-ледве жевріють обриси півмісяця, який передає владу в руки сонцю. На передньому плані зображено рибалки в своїх човнах. Вони звернені спиною до сонця, що робить їх силуети злегка розмитими, але все ж таки живими.
Робота трохи нагадує картину Айвазовського “Місячна ніч на Капрі”, яка не представлена в галереї. Це не дивно, адже художник, натхненний пейзажами Неаполя, створив в тому місці велику кількість творів мистецтва.
“Веселка”
Кожна робота мариніста просякнута романтизмом. Він присутній навіть у зображенні бурі. Айвазовський в даній картині передав весь жах і всю красу величезної хвилі, яка закрила собою горизонт. Чітко видно і те, як моряки, рятуючись від корабельної аварії, ризикують назавжди залишитися у вирі хвиль розігрався шторм. Проте в цьому пейзажі провідну роль займають не вони, а веселка. Це надзвичайне природне явище, що виявляється при грі світла. Веселка ніби є єдиним світлим моментом в ситуації моряків. Вона фарбує водні бризки смертоносної морської води в дивовижно гарні кольори.
Картина настільки реалістична, що глядач практично стає учасником подій. Коли стоїш перед це роботою Айвазовського, хочеться встигнути набрати побільше повітря, перш ніж хвилі обрушаться на човен – і на глядача. Корабель, покинутий екіпажем, близький до того, щоб перекинутися і зникнути у вирі бурхливих хвиль. Все ніби скоро закінчиться. А після цього хмари розійдуться і на морі встановиться мир, де продовжить сяє веселка.
“Чорне море”
Картина написана в 1881 році і тоді ж придбана творцем галереї. На чолі картини – сама стихія. Відчувається, що ось-ось почнеться буря, так як хмари вже згущуються, а гребені хвиль помітно зростають. Сама палітра полотна надзвичайно багата. В ній присутні і нешкідливі зелені відтінки, що нагадують про минулу спокої, і шматочок блакитного неба, який пам’ятає безтурботність, і чорніючі ближче до горизонту хвилі, що символізують неминучість стихії. Небо і хвиля гармонійно поєднуються один з одним, прагнучи стати єдиним цілим. Відсутність людини лише надає творінням природи додаткову самостійність – вони здаються живими та всемогутніми. Десь вдалині видніється самотній корабель. Він маленький і безпорадний перед морем, яке здатне поглинути його в частки секунди. Це зайвий раз свідчить про нікчемність перед стихією і одночасно говорить про відвагу мореплавців. Вона проявляється у прагненні мандрів, незважаючи на негоду.
Іван Костянтинович майстерно передав природу речей. Картина надихає, картина живе і змушує жити глядача. Вона як би натякає на те, що ми дихаємо, поки всередині нас вирує буря. Вона закликає до розуміння нашої нікчемності, але разом з цим натякає, що потрібно не боятися плисти проти течії.
Резюме
Іван Костянтинович Айвазовський зробив величезний внесок у розвиток живопису. Його творіння розбурхують уяву, а майстерність визнано в усьому світі. Він неповторний мариніст, якому вдалося передати всю міць і красу води в своїх картинах. Айвазовський змусив по-новому поглянути на море і зміг передати всі відчуття від того, що йому самому вдалося побачити.
Його картини були придбані не лише багатими особами, але і високопоставленими особами, серед яких Микола I, король неаполітанський Фердинанд Карл II, папа римський Григорій XVI. Визнана шедевром картина “Хаос” не просто вразила уяву ропи, але і поповнила колекцію рідкісних картин Ватикану. Вона і сьогодні зберігається там.
Для Айвазовського не страшно час. Його творіння будуть розбурхувати уяву ще не одну сотню років. Він явив світові нове чудо світу, завдяки якому справжні цінителі мистецтва змогли скуштувати принади “айвазовського моря”.
