Церковна музика принципово відрізняється від тієї, яку ми чуємо по радіо і викачуємо з мобільних додатків. Вона інша не тільки за звучанням, але і за структурою. Навіть класичні твори мають більш світський забарвлення, ніж релігійні п’єси. Однією з останніх є хоральна прелюдія, яка виникла досить давно і до цих пір є важливою складовою служби в деяких християнських конфесіях.
Спочатку був хорал
Мабуть, це слово буде зрозуміло навіть самому віддаленому від музики і від релігії людині. Хорал – це твір церковного характеру, яке виконується хором службовців. У ньому можуть воспеваться конкретні події або ж відтворюватися ті чи інші молитви, прохання і т. п.
Хорали в якості монофоничных, тобто написаних під один голос творів, що з’явилися в епоху Середньовіччя. Це був розквіт церковної влади, і крім величних соборів, які зводилися в Європі повсюдно, було прийнято рішення зробити служіння Богу ще й культурним заходом. Так з’явився Григоріанський хорал, який виконувався ченцями або іншими церковними службовцями по певних свят. Створення і розвиток цього жанру в подальшому зробило сильний вплив на формування класичної музики.
Епоха Бароко
Ну ось ми і стоїмо вже біля витоків зародження хоральної прелюдії. Творці часів Бароко, переживши Відродження і всі його принади, трохи переосмислили суть і значення даного твору, зробили його більш світським і цікавим. Яким чином? Просто хорал тепер став багатоголосим і, що найголовніше, перестав називатися Григоріанським, перетворившись в Протестансткий або Лютеранський. Так, все це сталося якраз у період Реформації і дане релігійне нововведення не могло не вплинути на мистецтво.
Новоспечені протестанти почали на свій манер виконувати колись сакральні для середньовічної церкви мотиви і надали їм таке звучання, яке ми можемо почути тепер. Кілька десятиліть тому в Німеччині стає відомим творчість Йоганна Себастьяна Баха, який і став батьком жанру органної хоральної прелюдії.
Що це таке?
Чому прелюдія, і яке відношення ця мила маленька п’єса може мати до настільки серйозного твору, як хорал? Справа в тому, що протестанти повністю відкидали ортодоксальні норми церкви, властиві середньовічній епосі. Нині храм став не джерелом страху і сліпого поклоніння, а будинком, який вислухає і зрозуміє кожної людини. Парафіяни стали не тільки слухати виступи церковних хорів, але і підспівувати їм. Так було прийнято рішення написати для них окрему партію – прелюдію (исполняющуюся при людях). Вона була простіше і зрозуміліше, ніж хорал, ділилася на голоси і допомагала зрозуміти Бога і стати до нього ближче.
А чому саме орган?
Хоральна прелюдія завжди виконувалася в супроводі органу, для цього інструменту був написаний акомпанемент, а чотири (стандартне кількість) партії виконувалися народом. Невже не можна було “підіграти” простим парафіянам на більш простому інструменті? Звичайно ж, немає. Справа в тому, що фортепіано на той момент ще не існувало, а всі інші інструменти були не досить акустичними, щоб підтримати натовп. Більш того, органом була обладнана кожна церква, тому проблем з цим шикарним в наші дні інструментом не було – він зустрічався буквально на кожному кроці.
“Органна зошит”
Перші записані на папір ноти хоральної прелюдії були надбанням В. С. Баха. Він буквально життя віддав музиці, і на його рахунку неймовірно кількість церковних творів, серед яких далеко не останнє місце займають хорали. Практично до кожного додається своя хоральна прелюдія, яка може бути своєрідним вступом, а може і звучати в якості самостійної п’єси. Всі твори цього жанру композитор оформив в “Органну зошит”. У ній було виявлено рівно 46 хоральних прелюдій і одна незавершена.
