Сучасна педагогіка вимагає нових унікальних і уніфікованих підходів. Класичні методи, які пропонував ще Коменський, вже неефективні. Це почали розуміти вчені спочатку 20 століття. І тут вимальовується новий питання: куди рухатися далі і як навчати дітей за новою? Про це розповідають нові концепції, які орієнтовані на гуманний підхід до дітей, тобто тепер максимальна увага приділяється тому, щоб максимально зацікавити дитину, і центром уроку тепер є не підручник і не вчитель, а сам учень.
Суть педагогічної концепції
Педагогічна концепція — це спеціальний методичний прийом вчителя, де він несе власні ідеї, а також формує цілі, які сприяють поліпшенню освіти дітей. Завдяки правильним висновків вчителя і способів донесення інформації, формуються фізично і морально здорові особистості, які дуже важливі для нашої країни.
Вчитель повинен навчити дітей на вірний шлях і розповідати як стати сильними особистостями, наводячи приклади зі свого життя, або життя інших людей. Він повинен прищепити підростаючому поколінню, що вони не повинні боятися труднощів і завжди брати на себе відповідальність на шляху до мети. Саме тоді кожен вихованець відчує, що він є важливим членом суспільства.
Загальні положення
Загальні положення відіграють ключову роль, оскільки тут розглядаються важливі аспекти педагогічного процесу. Вони допомагають систематизувати міжпредметні знання і систематизувати їх разом з методологічними прийомами. Правильно визначивши об’єкти педагогічної діяльності, можна зрозуміти специфіку роботи вчителя на уроці, і наскільки успішно він справляється з власноруч розробленим алгоритмом.
Ключові поняття і терміни
В цьому розділі потрібно упорядкувати усі терміни, які повинні бути взаємопов’язаними між собою. Завдяки встановленню зв’язків між термінами, з’являється однозначне трактування, а логічна стрункість посилює доказову базу. В цілому, цей розділ спрямований на те, щоб максимально чітко пов’язати терміни між собою.
Структура концепції в педагогіці
Точного і однозначного трактування концепції досі не існує. Незважаючи на це, деяким експертам вдалося виробити найбільш точну формулювання цього терміна: “Педагогічна концепція — це сукупність наукових знань про досліджуваному об’єкті, які оформлені спеціальним чином”. В даному випадку, на папір записується інформація, яка була отримана в ході педагогічної діяльності.
Також концепція має й інші трактування. Наприклад, педагогічна концепція – це комплекс ключових положень, де розкриваються особливості практичної діяльності учня.
Щоб результати були об’єктивними, для цього потрібно виділити ряд вимог до дослідження:
- конкретність — описуються результати, які в кінцевому підсумку повинні бути втілені в життя;
- вимірність — наявність інструментів для вимірювання діяльності;
- реальність — повне забезпечення всіма необхідними ресурсами;
- контрольованість — наявність потужної інформаційної бази, яка буде коригувати результати в разі необхідності.
Функціональне призначення концептуального підходу
Структура сучасної освіти спирається на те, що важливим є дослідження феномену педагога як вихователя і організатора у структурі діяльності навчального закладу. Виходячи з цього, педагогічні принципи повинні спиратися на важливі моменти, які сприяють перетворенню теоретичних педагогічних знань у практичні навички. Тому вчитель повинен вміти:
- групувати всі свої знання так, щоб вони формували єдину логічну систему, яка не буде порушувати структуру уроку;
- пояснювати учням, яким чином з’явилося і розвивалося те чи інше явище або процес, з детальним описом основних характеристик і параметрів;
- виробити методологію дослідження.
Мета
У концепціях педагогічної діяльності мета відіграє провідну роль. Мета формується для того, щоб забезпечити ефективне вивчення певного процесу або явища. Щоб успішно реалізувати мету і успішно втілити мету в життя, необхідно розробити систему підцілей. Система підцілей виглядає наступним чином:
- абсолютно будь-яку мету поділяють на окремі рівні, які повинні бути рівнозначними за своїм масштабом і значенням;
- опис кінцевого результату має формуватися в ході розробки початкової мети, яка є головною;
- обов’язково плануються способи і можливість досягнення тієї чи іншої мети.
У підсумку загальна мета може бути представлена через забезпечення:
- вдосконалення ідеї педагогічної концепції;
- ефективності окремого компонента педагогічної діяльності, який досліджується в даний момент;
- якості результативності самого процесу;
- оптимізації та впровадження результатів експерименту.
Межі застосування
До цих кордонів варто віднести:
- Аспекти педагогічного процесу, які можуть бути вдосконалені, при використанні педагогічної концепції.
- Досягнутий рівень знань дозволяє скласти перелік ефективно розв’язуваних проблем у конкретній ситуації. Без цих знань неможливо ефективно вирішувати проблеми.
- Ближні і перспективні цілі і завдання, що стоять в освітній сфері, які обґрунтовують потребу у створенні педагогічної концепції.
Теоретико-методологічні підходи
Ці підходи є найважливішими педагогічними принципами. Вони допомагають вирішити ряд важливих проблем у сфері освіти, які включають:
- упорядкування термінології;
- визначення нових особливостей і властивостей досліджуваного об’єкта;
- виявлення закономірностей і принципів розвитку;
- позначення слабо вивчених аспектів визначеної проблеми;
- перспективи розвитку досліджуваного напряму науки в цілому.
Зазвичай в якості теоретико-методологічних обґрунтувань досліджень виступає сукупність методологічних підходів, які призначені для дослідження якісно різних об’єктів.
Основні сучасні педагогічні концепції
Зараз всі сучасні педагоги шукають нові підходи до навчання. Тому кожна педагогічна теорія в різних країнах має дві ключові функціональні особливості. Перша полягає в тому, щоб отримати емпіричні дані та теоретичну інформацію, яка допоможе підвищити рівень освіти в різних країнах, а друга спрямована на те, щоб при вивченні досвіду в сфері освіти в різних країнах, вирішити проблеми з освітою в своїй країні. На жаль, застосування запозиченого досвіду, який допоміг підвищити рівень освіти в одній країні, може ще більше погіршити ситуацію в іншій.
Тому досвідчені вітчизняні педагоги сумніваються, що зарубіжний досвід дозволить позбутися проблем, і ставляться скептично до впровадження західних технологій.
Ще Костянтин Ушинський говорив, що кожен народ має свою систему виховання, тому не варто одному народу впроваджувати педагогічні технології іншого народу.
Біхевіоризм
Ця педагогічна концепція виникла на початку 20 століття. Основоположники стверджували, що особистість визначає поведінку. До того ж, прихильники біхевіоризму замінили термін предмет психології на слово “реакція” (тобто вважали, що поведінку та активність людини, є простою реакцією або рефлексом).
Але пізніше теорію біхевіоризму почав розвивати Скіннер, де починав правильно стверджувати, що реакція — наслідки вчинку людини в певних ситуаціях.
Бихевиористическая педагогіка стимулювала технологічний підхід до виховання. Згідно з ним, визначається сукупність заданих властивостей особистості, модель учня, і проектується система засобів і методів впливу. У цивілізованому суспільстві вчення Скіннера піддалося масштабній критиці, адже багато хто стверджував, що це породжує грубе маніпулювання особистістю.
Але з’явився Дьюї і впровадив у систему освіти теорію педоцентризма, де дорослі допомагали дітям адаптуватися в складних ситуаціях з допомогою простих і розвиваючих вправ. Сам Дьюї критикував традиційну школу. Він стверджував, що не вчитель і не підручник є центром навчального процесу, а сам дитина. Це стало проривом в педагогіці.
Також нові технології в освіті впровадив Роджерс, який визначив важливі принципи, що стимулюють підтримку дитини:
- позитивне ставлення до дитини;
- прийняття його таким, яким він є;
- безумовна любов до кожного учня (не фізична, а духовна).
Також, виходячи з вчення Роджерса, можна зробити наступні висновки про правила педагогічного спілкування:
- довіряти дітям і активно це показувати;
- допомагати формувати індивідуальні та групові цілі;
- мотивувати до навчання;
- виступати для школярів джерелом досвіду;
- відчувати і розуміти особисте стан кожного учня;
- володіти стилем неформального теплого спілкування з дітьми;
- мати позитивну самооцінку.
Неопозитивізм і екзистенціалізм
Педагогіка неопозитивізму негативно ставиться до тих, хто в основі виховання важливу роль відводить хибної ідеології, цілі та завдання якої сприяють деградації серед підростаючого покоління. Тим самим виступаючи проти того, щоб маніпулювали людиною і утискали його як особистість, адже він думає не як всі. Тут завдання школи полягає в тому, щоб спрямувати людину на інтелектуальний розвиток, де він у вільному порядку обирає характер поведінки. Цей новий підхід вирішує завдання трудового виховання.
Екзистенціалізм свідчить, що завдання школи полягає в тому, щоб створити такі умови для школярів, щоб вони змогли знайти самого себе, а також зрозуміти, як правильно зорієнтуватися в споживацькому світі, де все вирішують гроші і зв’язки. Зрозумівши, як влаштована сучасна меркантильна система, вони зможуть успішно відшукати властивості своєї неповторної особистості і стати впливовими людьми в своїй сфері. Завдання вчителя – роз’яснювати етику людини. Вчені стверджують, що таким чином з’являються творчі особистості, і вони вчаться брати відповідальність на себе.
