Схема комунікативного процесу
Для обміну якими-небудь відомостями потрібно мінімум два учасники цього процесу: перший — відправник, ініціатор комунікації, другий — одержувач інформації. Щоб вона була правильно сприйнята і витлумачена адресантом, відправник повинен подбати про її доступності: врахувати вік, рівень освіченості і ступінь його інтересу до предмета, правильно вибрати спосіб кодування (засіб комунікації) і канал передачі. Кодування відбувається за допомогою листа, малюнка, фото, схеми, таблиці, усного мовлення. Багато важливого можна повідомити, наприклад, мовою жестів, мімікою, голосовими інтонаціями, особливою поведінкою, спеціальним одягом.
Канали передачі: телефон, телеграф, пошта, засоби масової інформації, особисте спілкування.
Одержувач декодує інформацію, що надійшла, і, якщо є необхідність, сам стає відправником: відбирає для відповіді потрібний матеріал, спосіб кодування, вибирає засоби передачі, відправляє партнера по спілкуванню.
Комунікативний процес може бути коротким, одностороннім (наказ директора по установі) і тривалим, коли між його учасниками взаємодія відбувається багаторазово (наприклад, планування роботи підприємства). Його ефективність залежить від того, наскільки добре учасники володіють технологіями спілкування.
