Соціально орієнтоване спілкування
Цей тип комунікативної діяльності відрізняється від особистісно орієнтованого по наступним параметрам: в основі лежать соціально спрямовані відносини, які диктуються об’єктивними, а не суб’єктивними факторами.
Мета соціально орієнтованого спілкування — прямий або опосередкований вплив на членів суспільства з допомогою прийнятих норм і правил. Такий тип взаємодії існує між членами трудового колективу, між керівниками і підлеглими і може здійснюватися в прямих контактах і опосередковано через письмові розпорядження, накази, повідомлення, доповідні.
Дотримання службового етикету вимагає вибору вербальних і невербальних засобів спілкування, його стилю, цілей, тривалості, обліку обстановки. Соціальна комунікативна ситуація відносин підлеглого з начальником, наприклад, виключає фамільярність, допустиму іноді в неформальній обстановці, але вимагає стислості та чіткості викладу проблеми, використання професійних термінів.
На нарадах і загальних зборах вимагається дотримання регламенту виступів, їх практичної обґрунтованості.
Керівництво, піклується про соціально-комунікативному розвитку, про соціальну ситуації у своєму колективі, знаходить можливості для підвищення культури його членів у сфері службової та міжособистісного спілкування.
