Метрополітен
Головне досягнення Душкіна – це створення проектів станцій московського метрополітену. У 1934 році архітектор розпочав роботу над проектом станції «Палац Рад» (зараз “Кропоткинская”). Робота йшла непросто: Душкину припадало на всіх рівнях доводити правомірність і цінність свого задуму. У проекті були використані новітні технології відливання колон з бетону. Сьогодні їх форми вражають витонченістю ліній і лаконічністю.
Ця станція буквально врятувала архітектору життя. На початку березня 1935 року його заарештували і відправили в Бутирку: НКВС мало до нього якісь претензії. Але 15 березня відкрилася станція, подивитися її приїхала іноземна делегація. Вони побажали познайомитися з автором, чим вміло скористалася дружина Душкіна, написала лист в уряд. Через три дні архітектора звільнили, але ця історія назавжди залишила слід у його душі. До роботи Душкину дозволили повернутися і він створив ще цілий ряд чудових проектів, це станції “Площа Революції”, “Маяковська”, “Автозаводська” (у ті часи “Завод імені Сталіна”), “Смоленська”, “Павелецька” (радіальна). Ці проекти широко відомі не тільки в Росії, але і у всьому світі. Станція “Маяковська” навіть отримала Гран-прі на Всесвітній виставці в Нью-Йорку в 1939 році.
Крім цього, Олексій Миколайович виростив цілу плеяду послідовників, які створювали станції не тільки в Москві, але по всьому Радянському Союзу. Його школу навіть називали архітектурою руху. Основними принципами, обґрунтованими Душкіним стали:
- необхідність чітко виявляти основу конструкції, обходячись без зайвих обсягів,
- використання світла як засоби формування архітектурного образу,
- єдність архітектурної конструкції з декором,
- надійні підлоги.
