Ще до війни, в 1936 році, Джон Кейнс опублікував свою роботу, яка багато в чому змінила перебіг економічної думки. Його книга називалася «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей». Вона донині є однією з класичних робіт в області економіки. У цій книзі він зробив спробу пояснити економічні коливання в самому загальному сенсі. Особливо економічні та фінансові потрясіння під час Великої Депресії, в якій знаходилися США з кінця 20-х до початку 30-х років минулого століття.
Кейнсіанська економічна теорія
Головною ідеєю, вперше висловлену автором, була думка про те, що економічні рецесії і спади можуть виникати із-за неадекватного ринкового попиту на товари і послуги. Ця ідея призначалася не тільки для професійних економістів, і навіть не стільки для них, скільки для людей, які визначають державну політику. В умовах зростаючого безробіття та низького рівня господарської активності Кейнс закликав до збільшення державних витрат для активізації попиту на товари і послуги. Ця ідея йшла врозріз із концепцією «невидимої руки ринку», припускає, що ринкові відносини самі по собі здатні врегулювати ситуацію, а будь-яке втручання держави у ці відносини здатне лише погіршити ситуацію.
Концепція мультиплікатора
Мультиплікатор Кейнса як концепція стверджує, що збільшення витрат на споживання здатне в більшій пропорції збільшити валовий внутрішній продукт. Простими словами: збільшення сукупного споживання населення країни в 2 рази здатне збільшити валовий продукт більш ніж в 2 рази.
Компоненти кейнсіанської теорії
Сукупний попит і сукупна пропозиція являють собою розвиток класичної теорії попиту і пропозиції на макроекономічному рівні. Обидва ці поняття знаходяться під впливом рішень, що приймаються як на рівні окремих людей, так і на рівні громадських інститутів. Падіння рівня сукупного попиту здатне перекинути економіку в рецесію і навіть спад. Але негативні наслідки прийняття подібних рішень в приватному секторі, тобто на рівні сукупності громадян, може бути ефективно парировано урядовими органами шляхом створення податкових або монетарних стимулів. Власне це і є наріжним каменем теорії мультиплікатора Дж Кейнса.
Другим компонентом є твердження, що ціни, як і зарплати, часто реагують на зміну співвідношення попиту і пропозиції з певним запізненням. Тому надлишок або дефіцит робочої сили накопичуються поступово, та їх регулювання відбувається стрибкоподібно.
І нарешті, третій постулат можна сформулювати наступним чином. Зміна сукупного попиту надає найбільший вплив на економічне зростання та зростання зайнятості. Витрати споживачів і уряду, інвестиції і експорт збільшують валовий внутрішній продукт. При цьому їх вплив відбувається через мультиплікатор, тобто з коефіцієнтом, що дозволяє відносно невеликими вливаннями забезпечити істотне зростання. Наочно це можна побачити на наведеному нижче графіку.
При зростанні сукупного попиту від початкового рівня до першого рівня ВВП зростає до другого рівня, причому не лінійно, а по кривій, близькій до умовної експоненті.
Формула і розрахунок мультиплікатора
Кейнс увів в обіг поняття граничної схильності до споживання і накопичення. Ці показники в цілому можна віднести скоріше до області людської психології. Суть полягає у співвідношенні спрямування отриманого додаткового доходу на споживання і на нагромадження, включаючи інвестиції. Припустимо, у працівника зросла зарплата на 1000 рублів. З цих додаткових грошей він направив на збільшення споживання 800 рублів, а 200 рублів поклав у банк. Тоді гранична сума схильності до заощаджень буде 0,2, а гранична сума схильності до споживання – 0,8. Важливо зазначити, що тут мова йде саме про додаткові гроші, тобто про їх збільшенні, що і вводить у визначення слово «граничні». Далі зовсім просто. Значення мультиплікатора Кейнса дорівнює одиниці, поділеній на граничну схильність до заощадження, або (що теж саме) – одиниці, поділеній на різницю між одиницею та граничною схильністю до накопичення.
Механізм дії мультиплікатора Кейнса (мультиплікатора витрат) на зростання економіки можна сформулювати наступним чином. При зростанні споживання, яке викликане додатковими інвестиціями з боку держави, частина додаткових коштів, що спрямовуються населенням тієї чи іншої країни на споживання, в автоматичному режимі створює стимули для збільшення виробництва: від збільшення видобутку до складання готових виробів. В кожній з галузей відбувається зростання зайнятості і збільшення випуску продукції. Зрозуміло, все це можливо при наявності вільної робочої сили та незадіяних виробничих потужностей. Але ж саме така ситуація характерна для будь-якої економічної кризи. Чим більше люди будуть витрачати, тобто чим вища схильність до споживання, тим сильніше вплив мультиплікатора інвестицій Кейнса.
