На початку творчого шляху
З дитинства Олександр знав, що присвятить своє життя творчості. Він слухав музику постійно, не пропускав жодного значущого концерту в місті. Навчався на магнітофонних записах, намагаючись відтворити сподобалися йому імпровізації, теми, акорди, які брали відомі музиканти. Його “вчителями” на відстані були Бенсон і Пасс, Монтгомері та Хол.
Також Олександра Виницкого надихали джазові піаністи – Пітерсон, Брубек, Гарнер, Еванс, саксофоністи – Гетц, Дезмонд, Маллигэн.
Після школи герой нашої статті приймає рішення вступити до політехнічного інституту. При цьому він не залишає заняття музикою. Більш того, в студентські роки вони приймають ще більш інтенсивний характер. Постійно граючи на класичній гітарі, Олександр Віницький виступає з танцювальними та джазовими творами.
У політехнічному інституті він очолює інститутський ансамбль, до якого входять вокальний та інструментальний квартет. Сам пише аранжування, намагається переробити джазові мелодії для класичної гітари. Разом зі старшим братом, який грає на саксофоні, виступає на великих джазових фестивалях в Свердловську й Новосибірську.
