Визнання таланту
Неабиякий талант Олександра Архипенка був помічений і оцінений любителями сучасного мистецтва. Його вміння поєднувати, на перший погляд несумісні речі і матеріали, одночасно приводили в подив і захоплення. У роботах скульптор майстерно поєднував дерево, метал, дріт, скло та ін В Парижі Архипенко виробить свій неповторно впізнаваний стиль: у скульптурах обов’язково будуть порожнечі, які дають додаткове зображення. У 1910 році на Монпарнасі він зняв для себе майстерню, а в 1912 році відкриє свою художню школу.
Роботами російського художника зацікавиться незаперечний авторитет у творчих колах Гійом Аполлінер. Його оцінка – це вищий вирок. Аполлінер був захоплений роботами Архипенко, і був нещадний до критикам його творчості. В цей час скульптор створює ряд робіт: «Адам і Єва», «Жінка», «Сидить чорний торс». У цих роботах відчувається потяг художника до архаизму. Пізніше він захоплюється експериментами в застосуванні різних матеріалів і розробляє концепцію тривимірного кубізму. Результатом творчого пошуку стали твори «Медрано-1», «Медрано–2», «Голова» і «Карусель і П’єро».
