Сергій Прокоф’єв
Симфонічна казка «Петя і вовк», меланхолійна симфонія № 7 та балет «Ромео і Джульєтта» Сергія Прокоф’єва входять у списки світових шедеврів. Майбутній радянський композитор вперше сів за фортепіано в п’ять років. Його вихованням займалася мати, яка непогано вміла грати на піаніно, так що й дитини стала привчати до інструменту. Саме вона записала дитячі роботи Сергія Прокоф’єва. До десяти років вийшов значний список авторських композицій, в тому числі дві опери.
У підлітковому віці талановитий юнак вирушив до Санкт-Петербурга і вступив до консерваторії, яку закінчив як піаніст, композитор і органіст. Після революції він виїхав до Японії, щоб звідти домагатися дозволу переїхати в Сполучені Штати. В Америці і Європі він почав гастролювати, виконуючи власні твори. Скрізь Сергій Прокоф’єв мав великий успіх.
З 1936 року композитор мешкав у Москві разом з дружиною, дочкою російських емігрантів, з якою познайомився на гастролях в Іспанії, та двома дітьми. Після початку війни Сергій Прокоф’єв відправив рідних в евакуацію, а сам жив окремо. З дружиною він більше не з’їжджався, бо познайомився з юною Мірою Мендельсон (дівчина була молодшою Прокоф’єва на 24 роки).
Здоров’я композитора до 40-м рокам вже сильно ослаб. Він практично не виходив за межі підмосковній дачі, де дотримувався суворий режим, але продовжував роботу. Сергій Прокоф’єв одночасно писав симфонію, балет і сонату. Зиму відомий композитор СРСР проводив у комунальній квартирі в столиці. Саме там він помер в результаті чергового кризу 5 березня 1953 року.
