Очима жителів
Це село в кінці 19 століття було бідним. У ньому були одноповерхові будинки, вони топилися по-чорному. Їжі практично не було – вона була одноманітною – хліб, редька, горох, цибуля. Коли в 1861 році скасували кріпосне право, нічого не змінилося. Селянам роздали обривки землі, за які вони виплачували великі викупи. Тому займатися прибутковим господарством люди були позбавлені можливості. З-за цього спалахували бунти, їх придушували. Купці, що купували землю у бідняків, збагачувалися досить активно.
Здебільшого торгівля провадилася приїжджими торговцями. Місцеве ж населення виставляла на продаж продукти з власного господарства. Відомо, що в той період часу тут було три корчми. У 1865-1867 роки вибухнула сибірська виразка, загинуло багато худоби.
На початку 20 століття селяни постійно виїжджали до міста, щоб заробляти.
У церковно-парафіяльній школі в 1912 році було близько 80 учнів, але закінчували її всього приблизно по 10 осіб щороку. За збереженим в адміністрації Нагір’я Ярославської області відомостями, в селі була бібліотека з понад 1000 книг.
В 1906 році було відкрито телеграф. Їм практично не користувалися, так як для селянського населення це було занадто дорого.
Місцева лікарня тих часів була в жахливому стані – у неї обвалювалися стелі. Відомості про це збереглися в газеті «Старий володимирець». Тут працювало 2 лікарі, 4 фельдшери, 1 акушерка. Це був весь медичний персонал на 6 волостей. Пацієнти вмирали у величезній кількості. З померлих в 1906 році 2700 осіб 75% становили діти до 5 років.
