«Стелити» – це дієслово праслов’янського походження, який часто вживається в мові. Правда, не всі знають, що у цього слова не одне, а кілька тлумачень. Останнім часом його активно стали використовувати виконавці репу відразу в двох значеннях: «писати» і «виконувати». У кримінальних колах є розхожа фраза: «Гладко стелить фраерок…» – тобто, викладає свої думки грамотно і дохідливо. Детальніше про те, що це – «стелити», буде розказано в статті.
Дивимося у словник
Про значення слова «стелити» сказано наступне:
Для кращого розуміння того, що це – «стелити», доцільним буде розглянути походження слова.
Етимологія
Вивчається лексема йде корінням в праслов’янську мову, де є форма steljo. Від неї відбулися:
- давньоруські «стелю», «стьлати»;
- старослов’янські «постелѭ», «постьлати»;
- російське «стлать»;
- українські «стелити», «стелю»;
- білоруські «слаць», «сцелю»;
- болгарське «стеля»;
- словенські stẹljem, stláti в значенні «розсипати»;
- древнечешское stláti, що означає «стелили постіль»;
- чеське stláti;
- словацьке stlat;
- польське ścielę, stłać;
- верхнелужские sćelu – «сипати», słać – «стелити».
Праслов’янські steljǫ, stelati є спорідненими:
- латиським slāt, slāju, що означає «накладати», «упаковувати»;
- грецькому στέλλω в значеннях «готую» і «посилаю»;
- латинському latus, що перекладається як «широкий», і sternō, обозначающему «розстеляти», «насипати»;
- грецькому στόρνῡμι – «насипаю», «розстеляю».
- древнелатинскому stlatta.
Продовжуючи розглядати значення «стелити», вивчимо близькі йому слова.
Синоніми
У слова «стелити» – це:
- стлать;
- стелили;
- розстелити;
- розстелити;
- розкладати;
- розкласти;
- мостити;
- розмовляти;
- рядком робити;
- споруджувати;
- складати;
- читати (реп);
- підстилати;
- настелити;
- покривати;
- вистилати;
- накривати;
- класти;
- простягатися.
Далі розглянемо стійкі словосполучення, де є вивчається лексема.
Фразеологізми
Один з них: «М’яко стелешь, але жорстко спати». Що означає ця приказка? Пояснення їй, як і багатьом іншим, можна знайти або в Біблії, або в писаннях святих отців. Так, у 26-й Соломонової притчі є слова, що говорять про лукаву людину, який солодкий лише на словах, а у справах і думках він злий і недоброзичливий. В серці його сім мерзоти, голос свій він робить ніжним, але замишляє недобре. Фразеологізм застерігає від зайвої довірливості, так як не завжди оточують нас чесні, щирі люди.
Близьким до розглянутому є вираз «добрими намірами вистелена дорога в пекло». В тому чи іншому варіанті воно зустрічається в різних джерелах. Найбільш близький виявляється у англіканського священика XVII століття Джорджа Герберта в його книзі «Гостроти мудреців». Сенс виразу полягає в тому, що для спасіння недостатньо лише намірів та бажань, необхідно мати віру, без якої прийти до Бога неможливо.
