Історична довідка
Моніторинг в освіті – це поняття, яке з’явилося в XIX столітті. Засновниками його стали священик Ендрю Белла і вчителя Джозефа Ланкастера. Сутність терміна полягала в тому, що педагог передавав знання групі учнів (10 осіб), які потім транслювали інформацію ще 10 хлопцям. Таким чином, один педагог охоплював аудиторію відразу в кілька десятків, сотень школярів одночасно. Дитина, який отримував довіру від педагога, називався «монітором» – напрямних, наглядовим. Саме так «проник» моніторинг в освіті. Це постійне спостереження за педагогічним та виховним процесом, яке допомагає аналізувати досягнення поставленої вчителем мети.
Робоче визначення
Моніторинг в освіті – це стандартизоване систематичне спостереження за процесом. Щоб навчальна діяльність була успішною, необхідний систематичний контроль поточної роботи, а також результативності навчального праці. В рамках планування важливо прогнозування, яке дозволяє вносити певні корективи, щоб підвищити ефективність навчання і виховання підростаючого покоління.
Центр моніторингу в освіті є найважливішим інструментом, що дозволяє систематизувати окремі методики в єдину педагогічну концепцію. Здійснюється вона за допомогою особистісно орієнтованого підходу до виховання і навчання школярів.
Моніторинг системи освіти — це система не тільки збору і обробки, але і поширення інформації про функціонування педагогічної системи. Подібний процес сприяє безперервного відстеження її стану, дозволяє вести прогнозування необхідних інновацій.
Педагогом А. С. Белкиным моніторинг розвитку освіти розглядається як процес постійного науково обґрунтованого, прогностичного, діагностичного аналізу стану, розвитку педагогічного процесу для підбору і своєчасного вирішення освітніх цілей і завдань. Тільки тоді можна вести мову про ефективність функціонування освітньої системи.
