Метод заміщення онтогенезу: опис, застосування, автори

Рухи очима

Такі вправи методу заміщення онтогенезу покликані розширити сприйняття шляхом збільшення поля зору. При різноспрямованих і односпрямованих рухах очей, а також мови, відбувається розвиток межполушарного взаємодії. Крім цього, такі вправи під час проведення занять за методом заміщення онтогенезу сприяють підвищенню енергетизації всього організму.

Виконуються в різних напрямках руху очей приводять до активізації процесу навчання. Чому так відбувається? Пояснюється це тим, що більшість черепних нервів, що йдуть від мозку, з’єднуються з оком. Завдяки цим зв’язкам активізується рух зіниці у всіх напрямках, скорочуються або його м’язи розслабляються і змінюється форма кришталика. Очі, перебуваючи в постійному русі, збирають інформацію сенсорного характеру та будують в тривимірному просторі досить складні схеми тих образів, які необхідні для навчання. Все це надходить у мозок. І тут відбувається побудова візуальної картини сприйняття. Вона необхідна для подальшого успішного навчання дитини.

На сьогоднішній день педагоги, як правило, використовують двовимірний простір у вигляді таблиць, книг, зошитів і т. д. Очі ж при цьому залишаються малорухомими. Суттєво підвищити якість навчання дозволять окорухові вправи при проведенні програми занять за методом заміщення онтогенезу. Вони активізують кровообіг і послаблять розумове навантаження, підвищать координацію очей і їх здатність фокусуватися.

У конспекті занять методу заміщення онтогенезу можуть бути такі вправи:

  • Дитина повинна сидіти на підлозі. Положення його голови при цьому зафіксовано. Погляд спрямований прямо. Відпрацювання очей починається по чотирьом основним і стільком же допоміжним напрямами. Тобто вгору і вниз, вправо і вліво, а далі по діагоналях. Після цього очі повинні бути зведені до центру. Точки для фіксації повинні змінювати своє розташування. Спочатку їх необхідно визначити на відстані витягнутої руки, після – ліктя, а далі – у перенісся. Здійснювати всі зазначені руху слід у повільному темпі (3-7 секунд). У крайніх положеннях погляд знадобиться зафіксувати. Відпрацьовуючи окорухові вправи, необхідно використовувати іграшки або інші маленькі предмети. Це дозволить привернути увагу дитини.
  • Друга вправа виконується, як і перше. Однак тут рекомендується застосувати ускладнення, яке полягає в тому, що дитині необхідно щільно стиснути щелепи.
  • У третій вправі руху очей виконуються аналогічно першому. Але вони поєднуються з диханням. Рухи очей повинні проводитися на вдиху, а фіксація в крайніх точках – на видиху. В якості ускладнення знадобиться трохи прикусити язика. Виконувати вправу можна і широко відкривши рот.