Від Катерини до Миколи I
Почалася після смерті Єлизавети Петрівни чехарда, пов’язана з боротьбою за російський престол, завершилася царювання Катерини II. Під час її правління до початку 1775 року “за височайшим повелінням” князь Р. А. Потьомкін-Таврійський створив спеціально для несення служби при Катерині II ескадрон гусар числом 130, а при ньому дві конвойні команди з козаків: одна стала називатися Донський, а друга – Чугуївської. Сам же ескадрон отримав назву Лейб-гвардії гусарського полку.
Квітень 1775 року ознаменувався змінами в структурі ескадрону: до його складу увійшли кращі представники дворянства, які відзначилися офіцери і нижніми чини гусарських і армійських полків, а також представники зарубіжжя ставний зовнішності і приємної зовнішності. До самого кінця правління Катерини Лейб-гусарський ескадрон охороняв імператрицю.
17 листопада 1796 року Павло I зійшов на престол, а вже на наступний день гусарський ескадрон був переформований. За планом імператора до Лейб-гусарського і козачого ескадронах додалися були у складі гатчинського війська гусарський ескадрон разом з козачим. Все це об’єднання стало іменуватися зведеним Лейб-гусарським козачим полком, на який поширювалися привілеї, встановлені під час попереднього правління.
Але на цьому Павло I не заспокоївся: до наявних 4 ескадронах через 5 місяців приєднався ще один гусарський ескадрон. А ще через 9 місяців Лейб-гусарський козачий полк став складатися з двох полків: Лейб-гвардії гусарського і Лейб-гвардії козачого. Потім, через 8 місяців, надійшло ще одне вдосконалення: у складі гусарського полку залишилося 2 батальйони, які складалися з п’яти ескадронів кожен.
11 березня 1801 року на престолі запанував імператор Олександр I, який правив, як відомо, до 1 грудня 1825 року. Він не став занадто поспішати з реформами, тому тільки через 10 місяців вони торкнулися гусарського полку.
Дислокація полку була з цього часу в Павловську і Червоному селі, а склад змінився до 5 ескадронів. Але через рік з невеликим полк вже складався з 6 ескадронів діючих і одного перебував у запасі, який проіснував по 1814 рік. З квітня 1818 року шефом Лейб-гвардії гусарського полку став майбутній імператор Олександр II.
