Подальший розвиток
Успіх американського шаттла Apollo стривожив головних розробників, кожен з яких виступав за свою власну програму. Кілька проектів отримали схвалення влади, а нові пропозиції поставили під загрозу вже затверджені проекти. З-за «особливої наполегливості» Королева в серпні 1964 року, через три роки після того, як американці на весь голос заявили про свої амбіції, Радянський Союз нарешті вирішив боротися за Місяць. Він поставив за мету посадки на Місяць у 1967 році – на 50-річчя Жовтневої революції. На одному з етапів ще в 1960-х роках радянська космічна програма активно розвивала 30 проектів для пускових установок і космічних кораблів. З відстороненням від влади Хрущова в 1964 році Корольову було надано повний контроль над космічною програмою.
Корольов помер у січні 1966 року після операції на товстій кишці, а також від ускладнень, викликаних хворобами серця і сильною кровотечею. Керім Керімов курирував розробку як пілотованих апаратів, так і безпілотників для колишнього Радянського Союзу. Одним з найбільших досягнень Керімова був запуск «Світу» в 1986 році.
Керівництво ОКБ-1 було доручено Василю Мішина, який повинен був відправити людину в політ навколо Місяця в 1967 році і висадити на неї людини в 1968 році. Мішину не вистачало політичної влади Королева, і він все ще стикався з конкуренцією з боку інших головних конструкторів. Під тиском Мішин схвалив запуск польоту корабля “Союз-1” в 1967 році, хоча апарат так і не був успішно випробуваний у безпілотному польоті. Місія стартувала з конструктивними недоробками і завершилася падінням машини на землю, убивши Володимира Комарова. Це був перший летальний результат за всю історію космічної програми СРСР.
