Останні проекти
У вересні 1983 року ракета “Союз”, яка запускається для доставки космонавтів на космічну станцію “Салют-7”, вибухнула на майданчику, в результаті чого система скидання капсули корабля “Союз” спрацювала, зберігши життя екіпажу.
На додаток до цього було кілька непідтверджених повідомлень про втрачених космонавтів, чиї смерті нібито були приховані Радянським Союзом.
Космічна програма “Буран” випустила однойменний космічний човник на основі третього в історії надважкого пускового пристрою “Енергія”. “Енергія” повинна була використовуватися в якості бази для пілотованої місії на Марс. “Буран” призначався для підтримки великих космічних військових платформ в якості відповіді спочатку на космічний човник США, а потім на відому космічну оборонну програму Рейгана. У 1988 році, коли система тільки почала працювати, договори про скорочення стратегічних озброєнь зробили “Буран” непотрібним. 15 листопада 1988 року “Буран” та ракети “Енергія” були запущені з Байконура, і через три години і дві орбіти пішли на посадку в декількох милях від стартового майданчика. Було побудовано кілька машин, але тільки одна з них зробила безпілотний випробувальний політ в космос. У підсумку ці проекти були визнані занадто дорогими, і їх згорнули.
Початок радикальних економічних перетворень в країні погіршило становище оборонної галузі. Космічна програма виявилася і в складному політичному становищі: перш служила показником переваги соціалістичного ладу перед капіталістичним, з приходом гласності вона виявила свої недоліки. До кінця 1991 року космічна програма припинила існування. Після розпаду СРСР її діяльність не була відновлена ні в Росії, ні в Україні.
