Класифікація злочинних діянь
При всій своїй схожості, багато з них вельми розрізняються рівнем небезпеки для суспільства, чому і виникає необхідність їх поділу за чіткими критеріями.
У кінцевому рахунку, злочинність і караність діяння визначаються ступенем небезпеки протиправних діянь суб’єкта, спрямованих на законно охоронювані об’єкти.Наприклад, за дії, визнані вчиненими з необережності (невелика ступінь тяжкості), присуджується тюремне ув’язнення терміном не більше двох років.
Умисел – одна з форм вини
Наявність або відсутність емоцій з приводу скоєних дій і їх результатів, глибина і характер переживань визначають моральні установки злочинця і демонструють його оцінку власного протиправної поведінки.
У кримінальному праві винність – одна з основних ознак злочинності, підстава для визначення ступеня караності діяння.
Перша форма вини – умисел:
- прямий, якщо злочинець уявляв собі, яку можливу або неминучу небезпеку його незаконні дії несуть для об’єкта посягання, і бажає цих наслідків;
- непрямий умисел відрізняється від прямого тим, що злочинець передбачає ту шкоду, яку нанесуть його дії, але не бажає його, виявляє байдужість, байдужість до можливих наслідків свого діяння.
Найбільш небезпечним для суспільства визнається особа, яка, свідомо готуючись до злочину, заздалегідь ставить перед собою злочинну мету, планує, готує кошти (транспорт, зброя тощо), створює необхідні обставини його здійснення.
Менш небезпечно злочин, вчинений під впливом афекту, раптово виник психологічного потрясіння, що виникло в несподіваній або триває загрозливої ситуації. Наприклад, суб’єкт вживає заходів для власного захисту, порятунку (чи іншої особи) і, не бажаючи таких наслідків, наносить шкоду особі, провоцирующему ці дії.
