Від прізвиська – до прізвища
Закріплюватися і передаватися від одного покоління до іншого прізвища спочатку починають серед людей багатих. Цей процес відноситься до 15-16-го ст. Родові найменування позначають приналежність до певної сім’ї. Це присвійні прикметники, що мають на кінці суфікси «ов», «єв», «ін». Спочатку вони вказували на прізвисько батька.
Що стосується основної маси населення, то вона залишалася без прізвищ ще протягом тривалого часу. Початок їх закріплення було покладено духовенством. Так, зокрема, митрополит київський Петро Могила доручив священикам у 1632 р. вести метрики людей, які народжувалися, вінчалися і вмирали.
Після того як на Русі було скасовано кріпосне право, уряду було необхідно вирішити такі завдання, як присвоєння прізвищ звільненим селянам. У 1888 р. Сенатом був виданий указ, де говорилося про те, що іменуватися певною прізвищем – це обов’язок повноправного особи. Її позначення в ряді документів вимагав закон.
Саме описаним способом нащадки людини на прізвисько Голуб або Голуба виявилися власниками прізвища Голубевих.
