Іносказання в літературі
Конкретні прийоми іносказання є в усіх видах мистецтва. Але при згадці цього слова найчастіше мається на увазі його присутність саме в літературі. Іносказання, як на рівні стилістичних фігур, так і на рівні всього твору, можна зустріти в текстах будь-якої епохи.
Так, в “Старшій Едді”, на зборах скандинавських легенд, у вузькому сенсі іносказання – це кеннинги, тобто слова і фрази, що заміщають імена персонажів і предметів. Наприклад: “кінь моря” або “вепр хвиль” – корабель; “ложі Фафніра” – золото; “лукавий”, “мати відьом”, “батько Хель” – бог Локі; “чоловік Сів” і “вбивця йотунов” – бог Тор.
Причому у кожного персонажа або предмета могло бути безліч кеннингов, а ось у самого кеннинга – лише одне замещаемое значення. Це необхідно для чіткого розуміння.
Таким чином, вони – це іносказання у вузькому сенсі. А в широкому сенсі під иносказанием слід розуміти персонажів і саму історію. Так, боги в “Старшій Едді” уособлюють не тільки природні явища, але ще й конкретні людські якості. Один – мудрість, Локі – хитрість і підступність, Тор – мужність і фізичну силу. А сюжет про загибель богів – інший спосіб сказати, що підступність і підлість призводять до покарання.
За допомогою такого аналізу можна знайти іносказання в будь-якому художньому творі – як у вузькому, так і в широкому значенні. А ось в художніх текстах можна зустріти лише літературні прийоми, які підпадають під вузьке значення.
