Кластерний підхід: види, основні визначення, цілі і завдання

Алгоритм довгострокового розвитку російської економіки передбачає зростання її конкурентоспроможності як в нових, так і традиційних наукомістких сферах, прорив у підвищенні продуктивності праці і якісних характеристик людського капіталу, у стрімкому розвитку виробництв високотехнологічного плану і перетворення інноваційних умов у ключове джерело розвитку економіки. Рішення перерахованих завдань передбачає формування системи взаємодії бізнесу, держави, освіти і науки на базі застосування ефективних методик інноваційного розвитку. Слід виділити серед сучасних форм міжгалузевих комплексів кластерний підхід. Розглянемо класифікацію категорії, основні визначення, цілі і завдання.

Підвищення конкурентоспроможності як ключова мета підходу

Ідея підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки на базі реалізації кластерного підходу до розвитку регіонів не нова. Проте на стадії виходу з кризової ситуації, коли традиційні методики диверсифікації вже не дають належної віддачі, застосування досліджуваної моделі структурування та ведення бізнесу не має альтернативи. Це цілком адекватне засіб для модернізації економіки.

Розвиток кластерного підходу сьогодні актуальне як ніколи. Взаємозв’язку, наявні між процесами кластеризації, взаємозумовленість, посилення конкурентоспроможності та значне прискорення інноваційної роботи — це новий феномен в економіці. Який передбачає протистояння тиску глобальної конкуренції. Він належним чином відповідає вимогам регіонального і національного розвитку.

Практичний аспект

У своєму першому звіті перед американським Конгресом Барак Обама, підкреслюючи важливість здійснення інноваційної стратегії для того, щоб нація процвітала, вказав на необхідність підтримувати процеси взаємодії в динамічному ключі між малими та великими фірмами, фінансовими структурами, а також університетами на основі кластерного підходу. Останній реалізується в першу чергу на регіональному рівні. Результатом здійснення в даному випадку виступає наповнення економіки країни динамізмом.

Президент також проявив ініціативу виділити в рамках державного бюджету на 2010 рік 100 млрд доларів, які планував спрямувати на підтримку інноваційних кластерів регіонального рівня, а також бізнес-інкубаторів. Справа в тому, що Барак Обама вважав їх критичної складової майбутньої національної конкурентоспроможності економіки США. Доцільно зазначити, що підтримка кластерів регіонального типу на загальнодержавному рівні передбачалася тоді вперше. Раніше цією проблемою займалися виключно регіональні влади. В першу чергу мова йде про розробку певної федеральної програми, що стосується, насамперед, підтримки інноваційних кластерів в основних науково-технологічних сферах. Так як після кризи регіональні влади відчували дефіцит коштів у державному бюджеті для фінансування розробок інноваційного плану. Так, прикладом тут може служити кластерний підхід в туризмі, освіті, економіці тощо.

Ситуація в Європейському Союзі

Варто зазначити, що сьогодні аналогічні дії робляться і в країнах ЄС, де кластерний підхід також розглядається як найважливіший інструмент розвитку регіону в області інновацій. Гюнтер Верхуджен, віце-президент Європейської комісії, відповідальний за промислову і підприємницьку політику, зазначив, що країна має потребу в більшій кількості кластерів світового типу.

Він додав, що кластерний підхід в освіті, економіці, туризмі, а також патріотичному вихованні відіграє життєво важливе значення в інноваційному розвитку компаній ЄС. А також у формуванні нових робочих місць. Саме тому він запропонував направити всі зусилля на підтримку кластерної політики на різних рівнях. Гюнтер Верхуджен вважав, що так настане зміцнення відкритості для співпраці і переваги, але при цьому збережеться конкурентне середовище в рамках розроблених агломерацій.

Історія підходу. Визначення

Кластерний підхід — сучасна форма міжгалузевих комплексів; нова технологія управління, яка дозволяє підвищити конкурентноздатність окремої галузі, регіону чи держави в цілому. Слід знати, що в економічну літературу термін «кластер» був введений Майклом Портером у 1990 році. За його словами, це не що інше, як сконцентровані у відповідності з географічною ознакою групи взаємозалежних фірм, спеціалізованих постачальників, компаній у відповідних галузях, постачальників послуг, а також організацій, пов’язаних з їх діяльністю. Сюди доцільно віднести університети, торгові об’єднання, а також агентства зі стандартизації. Причому мова йде про певних областях, що конкурують між собою, але разом з тим ведуть спільну діяльність. Таким чином, в кластерному підході група компаній, взаємопов’язаних і географічно є сусідами, куди включаються і відносяться до них організації, повинна діяти в конкретній області. А також характеризуватися взаємодоповненням і спільністю діяльності.

Дивіться також:  Звернемося невідкладно до загадок про прикметник

Світова практика доводить, що в останні 2 десятиліття процес створення кластерів і розвитку кластерного підходу проходив досить активно. Згідно з оцінками експертів, до цього часу близько 50% економік основних країн світу охоплено кластеризацией. Приміром, кластерний підхід в Нідерландах передбачає наявність 20 кластерів, в Індії — 106, у Франції — 96, Італії — 206, у Німеччині — 32 і так далі.

Слід зазначити, що на території США в рамках кластерів діє понад 50% підприємств. При цьому частка ВВП, що виробляється в них, перевищує 60%. В ЄС функціонує понад 2 тис. кластерів. В них зайнято 38% працездатного населення.

Повною мірою використовують кластерний підхід в туризмі, освіті та економіці датська, норвезька, фінська і шведська промисловість. Наприклад, Фінляндія, економічна політика якої заснована на кластеризації, досить довгий період часу займає провідні позиції в світових рейтингах конкурентоспроможності. Слід зауважити, що за рахунок тих кластерів, які відрізняються високою продуктивністю, ця країна, маючи лише 0,5% світових ресурсів лісового походження, забезпечує близько 10% світового експорту продуктів деревопереробки і 25% — паперу. Крім того, на ринку телекомунікацій вона забезпечує 30% експорту механізмів мобільного зв’язку і 40% — мобільників.

На кластери Італії, характеризуються промисловим значенням, припадає 43% усього числа зайнятих в галузі і більше ніж 30% всього обсягу національного експорту. Необхідно відзначити, що досить успішно працюють кластерні структури у Франції (виробництво косметики, продуктів харчування), а також в Німеччині (машинобудування та хімія).

Активно здійснюється процес розвитку кластерного підходу в управлінні, економіці, освіті та інших сферах і, відповідно, формування кластерів і в Китаї та Південно-Східної Азії, зокрема, в Сінгапурі (у сфері нафтохімії), в Японії (галузь автомобілебудування) і в деяких інших країнах. На сьогоднішній день у Китаї функціонує більше 60 особливих зон-кластерів. У них перебуває близько 30 тис. компаній, чисельність працівників яких — 3,5 млн осіб, а рівень продажів — приблизно 200 млрд доларів на рік.

Включення ініціатив стратегії розвитку різних країн

Підвищення конкурентоспроможності завдяки кластерним підходу стає базовою складовою стратегій розвитку більшості країн світу. Аналіз порядку 500 ініціатив, які були реалізовані за останні десять років в двадцяти країнах, показує, що високий рівень конкурентоспроможності цих країн заснований в першу чергу на сильних позиціях окремих кластерів — локомотивах конкурентоспроможності.

Наприклад, конкурентоспроможність Швеції в целюлозно-паперовій промисловості поширюється в тому числі на наукомістке устаткування з виробництва паперу і деревообробці, конвеєрні лінії і певні суміжні галузі-споживачі (наприклад, виробництво споживчої і промислової упаковки). Данія стала розробником специфічних інноваційних технологій для харчової промисловості та агробізнесу. Німецькі автомобілебудівники і машинобудівники виграють від наявності на території країни високорозвиненого виробництва складових для названих галузей. В Італії сформувалися комбінації за галузевою ознакою: металообробка — інструмент ріжучого плану; шкіра — взуття; мода — дизайн; деревообробка — меблі. Китай витратив практично 15 років і суттєві зовнішні інвестиції для того, щоб реалізувати мети кластерного підходу і створити конкурентоспроможні кластери навколо текстильної промисловості, фабрик одягу, спорттоварів, посуду, іграшок, орієнтованих на експорт.

Дивіться також:  Що таке кадрова політика? Кадрова політика: сутність, поняття, види, основні напрямки і характеристика

Значення кластерів

Про значущість розвитку кластерного підходу в економіці, виробничих кластерів як окремо функціонуючих одиниць свідчить факт, що ще в 1990 році Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (UNIDO) за допомогою Відділення з розвитку приватного сектора здійснила підготовку набору рекомендацій для організації допомоги взаємодії урядів країн Європи і європейського бізнесу в розробці та подальшому впровадженні програм розвитку мереж малих компаній і кластерів. У липні 2006 року ЄС був узгоджений і прийнятий «Маніфест кластеризації в країнах ЄС». А вже в грудні 2007 року представили до затвердження «Європейський кластерний Меморандум». Варто відзначити, що остаточно затвердили його 21 січня 2008 року в Стокгольмі на Європейській президентської конференції за кластерами та інновацій. Підтримку кластеризації європейським країнам з перехідним типом економіки продемонстрував саміт ЄС під назвою «Східне партнерство», який відбувся в Празі 7-10 травня 2009 року. Основною метою прийнятої документації було збільшення «критичної маси» кластерів, здатної істотно вплинути на підвищення показника конкурентоспроможності як окремих країн, так і ЄС загалом.

Ключові особливості кластерів

З розвитком кластерного підходу в Росії та інших країнах суть відповідних об’єднань видозмінювалася і збагачувалася. Таким чином, в огляді Європейської ек. комісії ООН (ЄЕК ООН) 2008 року під назвою «Підвищення інноваційного рівня фірм: вибір практичних інструментів і політики» серед ключових характеристик кластерів відзначені наступні:

  • концентрація в плані географічного положення (близько розташованих компаній приваблює можливість здійснювати економію на швидкому взаємодії в плані виробництва, а також на процесах навчання та обмін соц. капіталом);
  • спеціалізація (існує кластерний підхід у патріотичному вихованні, освіті, економіці туризм і так далі; тобто кластери концентруються, як правило, навколо певної галузі діяльності, до якої автори або учасники мають безпосереднє відношення);
  • велика кількість економічних агентів (варто зауважити, що діяльність кластерів стосується не тільки фірм, що входять у них, але і громадських організацій, інститутів, академій, що сприяють кооперації);
  • співпраця і конкуренція (це основні різновиди взаємодії між структурами, які є членами кожного окремого кластера);
  • досягнення запланованої «критичної маси» щодо кластера (це необхідно для отримання ефектів внутрішнього розвитку і динаміки);
  • життєздатність кластерів (слід пам’ятати, що вони в будь-якому випадку розраховані на довгий строк функціонування);
  • залучення в інноваційну діяльність (підприємства і фірми, які входять до складу кластера, як правило, включені в процеси ринкових, технологічних продуктових або організаційних інновацій).

Класифікація кластерів

Кластерний підхід до розвитку економіки передбачає наявність певної класифікації. Варто відзначити, що в минулому десятилітті багато кластери спеціалізувалося на виробництві споживчої товарної продукції. Вони формувалися для підвищення конкурентоспроможності окремих регіонів і територій. Однак на рубежі XXI століття стали створюватися промислові структури нового покоління. Вони займалися інформатикою, екологією, дизайном, виробництвом біомедичних коштів, логістикою і так далі. Їх інноваційна орієнтованість поступовим чином зростала. Так, сьогодні вона вважається найважливішою особливістю, яка визначає конкурентоспроможність кластерних формувань. Останні утворюються там, де планується «проривний» просування в сфері технології і техніки виробництва, а також подальшого виходу на інші «ринкові ніші».

Отже, розглянемо ключові галузеві напрями кластеризації економіки:

  • Інформатика та зв’язку, електронні технології (Фінляндія, Швейцарія).
  • Біоресурси та біотехнології (Франція, Норвегія, Нідерланди, Великобританія, Німеччина).
  • Косметика і фармацевтика (Німеччина, Швеція, Італія, Данія, Франція).
  • Харчове виробництво і агровиробництво (Бельгія, Нідерланди, Франція, Фінляндія, Італія).
  • Хімія і нафтогазовий комплекс (Бельгія, Швейцарія, Німеччина).
  • Електроніка та машинобудування (Італія, Швейцарія, Нідерланди, Норвегія, Німеччина, Ірландія).
  • Охорона Здоров’я (Данія, Нідерланди, Швеція, Швейцарія).
  • Освіту. Кластерний підхід в цій сфері особливо актуальне в Швеції, Італії та Бельгії.
  • Транспорт і комунікації (Норвегія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Ірландія, Данія).
  • Енергетика (Фінляндія, Норвегія).
  • Будівництво (Нідерланди, Бельгія, Фінляндія).
  • Лесобумажный комплекс (Фінляндія).
  • Легка промисловість (Фінляндія, Австрія, Швеція, Швейцарія, Данія).
  • Дивіться також:  Модификационная мінливість: відміну від мутаційної мінливості. Основні ознаки і риси відмінності видів мінливості

    Кластерний підхід в туризмі: основні визначення

    Використання розглянутого підходу в туріндустрії при перехідній економіці на сьогоднішній день є актуальним. Це пов’язано з чималою кількістю особливостей галузі. Так, індустрія туризму відрізняється широтою міжгалузевих зв’язків, фрагментарною структурою. Крім того, тут можна вести мову про переважання середнього і малого бізнесу, нематеріальному характері туристичного продукту, неоднаковість його сприйнятті споживачами та виробниками і так далі. Розглядаючи туристський кластер, доцільно згадати про так званий ромбі конкурентних переваг, який розробив М. Портер. Даний ромб формується за допомогою таких складових: умови для виробничих факторів, стан попиту, стійка стратегія, структура, конкуренція, а також родинні і підтримуючі галузі.

    Варто зазначити, що процес кластеризації в туристичній сфері особливою мірою прискорився після прийняття поправок до ФЗ «Про особливі економічні зони в РФ» (2006 року).

    Висновок

    Отже, ми розглянули категорію кластерного підходу, різновиди кластерів, а також їх основні особливості. Крім цього, з’ясували цілі і задачі підходу.

    Як показує світова практика роботи найбільш успішних систем в економіці, стабільне економічне зростання і високу конкурентоспроможність забезпечують в першу чергу фактори, які стимулюють поширення новітніх технологій. Якщо врахувати, що сучасні конкурентні переваги кластерного підходу в повній мірі обумовлені плюсами у виробничих технологіях, механізми управління, організації просування товарної продукції. Успішний розвиток у плані конкурентоспроможності ек. системи можливе лише у разі комплексного використання теорій сучасних концепцій розвитку в області інновацій і досліджуваного механізму.

    В цьому задіяні багато країн. Серед них є економічно розвинуті, і початківці формування ринкової економіки. Всі вони в даний час дещо активніше, ніж раніше, керуються розглянутим підходом у підтримці найбільш перспективних форм і напрямків підприємницької діяльності, а також в освіті і подальшому регулюванні нац. інноваційних систем (НІС).

    Серйозна залучення в інноваційну роботу кластерних структур підтверджується дослідженнями статистичного плану. Варто зауважити, що показовими є результати реалізованих в ЄС досліджень, пов’язаних з роллю кластерів у розвитку інновацій. Так, інноваційна активність кластерних компаній виявилася вище (близько 60%) у порівнянні з активністю поза кластерів (40-45%).

    Так, можна зробити висновок, що кластери більшою мірою здатні до нововведень з таких причин: по-перше, компанії, що беруть участь у кластері, здатні швидше і більш адекватно реагувати на клієнтські потреби; по-друге, для учасників кластера істотно полегшується доступ до новітніх технологій, які використовуються у відповідності з різними напрямками економічної діяльності; по-третє, в інноваційний процес входять споживачі та постачальники, а також підприємства інших галузей; по-четверте, в результаті кооперації міжфірмового плану значно зменшуються витрати на НДДКР; і нарешті, компанії в кластері перебувають під інтенсивним тиском з боку конкурентів, що посилюється безперервним порівнянням власної економічної діяльності з роботою аналогічних структур.

    На відміну від традиційних кластерів в промисловості інноваційні вважаються системою тісних взаємозв’язків між компаніями, клієнтами, постачальниками, а також інститутами знань, в тому числі великими дослідницькими центрами та університетами.