Рецепт пап’є-маше: приготування клейстеру, матеріал, рекомендації по застосуванню

На сьогоднішній день існує безліч синтетичних матеріалів для творчості і ліплення, пластилін, пластика, полімерна глина та інше. Вони мають безліч переваг, проте не завжди дозволяють досягти бажаного результату, так і їх вартість часто досить висока. І саме тоді, коли Муза вже прийшла, а можливості придбати матеріал поки немає, згадують про суміш пап’є-маше, рецепт якої відома вже багато століть.

Історія

Техніка пап’є-маше стала широко відома в Європі, а точніше, у Франції. Ще в середині XVII століття, її активно використовували для виготовлення ляльок, табакерок, статуеток, декоративних елементів і масок. Однак даний вид творчості має більш глибоке коріння.

Родоначальником пап’є-маше є китайська техніка виготовлення виробів з паперу (пізніше в Японії названої Харико). Розкопки стародавніх поховань показали, що шоломи з паперової маси, покриті для жорсткості декількома шарами лаку, активно використовувалися ще за правління династії Хань (50-220 рр. н. е..). Спочатку основним матеріалом була пульпа з целюлози, як і для виготовлення паперу. Однак її не розкатували, а навпаки, наповнювали їй форми, висушували, а потім покривали фарбою і лаком. І тільки в Японії в VIII столітті була вперше використана не тільки готова списана папір, але і пошарове її нанесення з використанням клею.

У Росії ця техніка вперше була застосована в 1795 році московським купцем Петром Івановичем Коробовим, який привіз рецепт пап’є-маше з Німеччини. Основними виробами з цього матеріалу стали лаковані козирки для військової форми і розписні табакерки, які підкорили вищий світ на початку XIX століття.