В рамках даного огляду буде описаний алгоритм того, як підключити пристрій до материнської плати. В додаток до цього буде вказаний список необхідних інструментів для його реалізації. Також наведено перелік комунікаційних інтерфейсів, який може використовуватися при реалізації даної операції. Цей матеріал представляє найбільший інтерес для початківців комп’ютерних фахівців, які хочуть самостійно встановити, підключити та налаштувати пристрій читання компакт-дисків.
Загальний порядок дій
Загальний алгоритм дій, що дозволяє під’єднати пристрій до материнської плати, складається з таких основних етапів:
Види інтерфейсів
До того як підключити пристрій до материнської плати, розберемося з тими портами, які для цих цілей можуть використовуватися.
На застарілих модифікаціях комп’ютерах використовується порт IDE. Він має 80 контактів. Цей інтерфейс використовується для з’єднання між системною платою і приводом. Другий можливий варіант, що зустрічається вже на сучасних ПК, – це роз’єм SATA. З його допомогою також комутуються материнська плата і пристрій читання або запису компакт – дисків.
Також у всіх випадках потрібно підключати роз’єм від блоку живлення. Без нього такий пристрій не зможе функціонувати.
Що потрібно?
На першому цієї операції необхідно з’ясувати, яка материнська плата стоїть на комп’ютері. Уточнити цю інформацію можна трьома способами. Один з них – це вивчення документації на комп’ютер. Якщо вона з якихось причин не збереглася, то можна розібрати корпус і подивитися маркування на платі. Потім завантажити документацію з Глобальної павутини. Ще один метод базується на застосуванні діагностичних програм. Найбільш важлива інформація в даному випадку – це тип портів для підключення накопичувачів та дисководам. Як раніше було зазначено, для цих цілей використовуються порти SATA або IDE роз’єми. Саме відштовхуючись від типу використовуваного інтерфейсу і потрібно вибирати такий пристрій. І тому відповідь на питання на кшталт “яка у мене материнська плата встановлена в ПК, знати дійсно важливо.
При розбиранні ПК і монтажі приводу знадобиться набір викруток. Також потрібно на даному етапі інтерфейсний шнур. Причому в разі старого ПК потрібен шлейф IDE. Якщо планується встановлення привода в новий системний блок, то вже потрібен провід SATA.
Крім того, потрібно звернути увагу на блок живлення. У нього повинен бути вільний роз’єм. Причому такий, який підходив би для комутації дисководу.
Розбір корпусу ПК. Перший етап
Перш ніж підключити пристрій до материнської плати, необхідно здійснити розбирання корпусу системного блоку у вимкненому стані. Для цього відключаємо силовий шнур. Далі викручуємо гвинти на задній частині корпусу, які фіксують бічні стінки. Потім останні висуваються тому і демонтуються. Причому з обох сторін.
Після цього рекомендується здійснити сухе прибирання корпусу ПК. Скільки б він не перебував в експлуатації, а пил усередині нього все ж збирається. Тому її видалення з внутрішніх частин ПК – це обов’язкова умова його тривалої і надійної роботи.
Монтаж дисководу
До того, як здійснити підключення дисководу до материнської плати, потрібно виконати його установку в корпус системного блоку. Для цього слот всередині системного блоку у форм-факторі 5,25″, у який буде здійснюватися монтаж. Знову-таки, в цьому випадку потрібно врахувати два моменти. Перший з них зводиться до того, щоб після установки привід не обмежував доступ до інших елементів обчислювальної системи, наприклад, відеокарті або ж оперативної пам’яті. Друге ж умова – це можливість виведення на передню панель корпусу.
Як тільки необхідний слот для виконання монтажу обраний, демонтуємо акуратно його передню кришку. Потім через передню панель встановлюємо пристрій читання або запису дисків. Далі фіксуємо пристрій з використанням гвинтів. Рекомендується використовувати чотири таких елементи кріплення. Це виключить можливу появу вібрації в процесі використання дисководу.
Комутація приводу
Наступний важливий етап – це підключення пристрою читання або запису оптичних дисків.
При цьому необхідно враховувати одну особливість організації застарілих дискових систем на базі інтерфейсу IDE. На одному шлейфі може бути до двох накопичувачів. Один з них працює в режимі Master, а другий – Slave. Якщо на одному шлейфі знаходяться два таких пристрої, то уточнюємо параметри раніше підключеного накопичувача. Як правило, він функціонує як Master. Тоді другий з допомогою перемичок переводимо в режим Slave або навпаки.
Далі з допомогою дроту SATA (в нових комп’ютерах) або ж IDE шлейфа (в застарілих модифікаціях ПК) з’єднуємо системну плату і оптичний привід. Знову-таки, тип підключення, як було раніше зазначено, визначаємо за допомогою документації з інтернету. Тобто використовуємо відповідний кабель для підключення дисководу до материнської плати.
Потім роз’єм від блоку живлення також коммутіруя з підключається приводом.
При комутації немає потреби застосовувати силу. Тобто всі роз’єми повинні легко встановлюватися в гнізда підключення. Тому звертаємо увагу на форму як перше, так і друге. У кожного з них є спеціальний “ключ”. При комутації їх розташування має збігтися. Це захист обладнання від неправильної комутації. За рахунок цього роз’єм дроти живлення або ж інтерфейсного кабелю повинен буде легко увійти в гніздо оптичного приводу. Так що ні в якому разі не застосовуємо істотних зусиль, які можуть пошкодити один з компонентів персонального комп’ютера.
Збірка корпусу
Далі перевіряємо ще раз правильність монтажу і комутації оптичного приводу. Після цього встановлюємо бічні кришки корпусу системного блоку. Не можна при цьому їх переплутати місцями. В одній з них є отвори, і вона встановлюється з боку процесорного вентилятора, а в другій – ні, і вона монтується з боку системної плати. Далі ці металеві кришки з допомогою гвинтів фіксуються. Корпус ПК встановлюється на місце постійної експлуатації і в його силовий роз’єм підключається відповідний кабель.
Включення та налаштування
На завершальному етапі рекомендується здійснити перевірку працездатності дисководу оптичних дисків. Для цього включаємо персональний комп’ютер. Після цього в обов’язковому порядку потрібно дочекатися закінчення завантаження. При цьому з’явиться повідомлення про те, що знайдено нове обладнання, і відбудеться автоматична його налаштування. Тобто будуть встановлені необхідні драйвера. По закінченні цього етапу рекомендується встановити в привід диск і переконатися в тому, що з нього прочитується інформація, наприклад, здійснюватиметься відтворення якогось мультимедійного файлу.
Висновок
В рамках цього матеріалу описано загальний порядок того, як підключити пристрій до материнської плати. Також дано рекомендації щодо того, як правильно підібрати такий оптичний привід для різних модифікацій персональних комп’ютерів. Чогось дійсно понад складного в цій операції вже точно немає. Тому з нею вже точно зможе впоратися початківець комп’ютерний фахівець з базовим рівнем знань. Ну а у професіоналів тим більше не повинно виникнути проблем з її реалізацією.
Єдиний важливий нюанс – це те, що такі пристрої поступово виходять з ужитку. Їм на заміну приходять різні флеш-накопичувачі. У них і вище швидкодія і простота використання на порядок нижче, і демократична вартість. Тому майбутнє оптичних дисководів вже визначено і вони застаріли. Як результат, не завжди такий привід можна зустріти на сучасних комп’ютерах.
Також наведені деякі способи, що дозволяють дізнатися, яка материнська плата стоїть на комп’ютері. Без цього при купівлі такого комп’ютерного елемента, як оптичний привід, просто не обійтися.
