В ісламі ширк – це гріх у вигляді практики ідолопоклонства або багатобожжя, тобто обожнювання або поклоніння кому-небудь або чому-небудь, крім єдиного Бога, тобто Аллаха. У буквальному сенсі це означає встановлення «посередників», що стоять між людиною і Богом. Це порок, який суперечить чесноти Таухида (монотеїзму). Тих, хто практикує ширк, називають мушриками. Простіше кажучи, мушрик – це язичник. В ісламському праві ширк як злочин може бути віднесений тільки до мусульман, оскільки тільки мусульманин несе юридичну відповідальність за подібне віровідступництво.
Етимологія
Слово širk походить від арабського кореня Š-R-K (ش ر ك) із загальним значенням «ділитися». У цьому контексті мушрик – це той, хто «розділяє» силу і велич Аллаха з іншими сутностями або людьми, які виконують роль посередників.
Ісламські коментатори Корану підкреслювали, що доісламські арабське ідолопоклонство шанувало декількох богинь (найбільш запам’ятовуються з них – аль-Манат, аль-Лат і аль-Узза) як рівних соратниць Аллаха. Тому мушрик – це насамперед многобожникам, ідолопоклонник.
