Ера мутантів
Ось ми і підходимо до теми страшилок, якими лякають зелені активісти. А раптом ці «сплячі» гени включаться? Або ось кусає людину кліщ і перетягує до нього в геном якусь жах? Або ми з’їдаємо геномодифіковану сою і стаємо мутантами? Але адже за 4 мільярди років біорізноманіття на планеті тільки збільшувалася, а ми з вами все ще мало схожі на китів, як і тля — на гриби. Чому так?
По-перше, механізм горизонтального переносу існує в природі стільки, скільки існує сама життя. І на прикладі попелиці чудово видно, що такий перенос генів був спрямований саме на підвищення пристосованості організмів до умов навколишнього середовища (красненьких гірше видно на певних частинах рослин). І генні інженери у цьому сенсі не придумали нічого нового. Томати з генами арктичних риб мають підвищену холодостійкість, що дозволяє вирощувати їх в північних регіонах.
По-друге, незважаючи на можливість генетичного переносу, ми поки не спостерігаємо уніфікацію (одноманітність) генома всіх живих організмів на планеті. Стабільність біологічної системи, якою є клітина і організм, досить висока і обмежує неефективний перенесення генів. Але в той же час саме таке перенесення є інструментом біологічної еволюції, що веде до біорізноманіття. Так що нескоро ведмеді стануть схожі на коршунов, а собаки — на хамелеонів.
