Горизонтальний перенос генів: основи генетики, історія відкриття, принцип дії і приклади

Візьмемо борг трохи генів

У 2015 році генетик Алістер Крисп з Кембриджа (Великобританія) провів вивчення геномів 12-ти видів плодових мушок дрозофіл, 4-х видів круглих червів і 10-ти видів приматів (один з яких — людина). Вчений шукав «чужорідні» ділянки ДНК.

Результати досліджень підтвердили наявність в геномах 145 дільниць, які стали результатом горизонтального переносу генів у еукаріотів.

Частина цих генів бере участь у метаболізмі білків і ліпідів, інша — в імунних реакціях. Головне, вдалося виявити ймовірні донорів цих генів. Ними виявилися протисты (найпростіші еукаріоти), бактерії (прокаріоти) та гриби.

А що стосовно нас

Вже достеменно відомо, що шляхом горизонтального переносу генів у людини з’явилися гени, відповідальні за групи крові АВ0.

Більшість фактів такого перенесення генів у приматів має дуже давнє походження і відноситься до часу існування загального предка з іншими хордовими тваринами.

За даними останніх досліджень, за формування плаценти у людини відповідає в тому числі і ген вірусу, який був захоплений десь на зорі формування плацентарних тварин.

Результати секвенування генома людини показали, що в ньому міститься близько 8% шматочків вірусних геномів, які називаються «сплячі гени».