Кавказький газырь
На Кавказі такі пенали – мірки, які заважали все-таки в бою, використовували недовго. Незабаром був винайдений каптан з газирями. Порохові кишеньки на одязі розташовувалися на тих місцях, де вони б не заважали рук вільно рухатися. Під час кінної їзди або шабельної рубки вільним виявилося місце на грудях, тому газирі помістили саме сюди.
Для пішого воїна нагрудний газырь – це теж був хороший спосіб, так як пояс завжди був зайнятий додатковими підсумкими. За описами знаменитого мандрівника Монпере, черкес зазвичай носив рушницю на плечі. Воно було вкладено в чохол чорного кольору, зшитий з фетру. До ременя він кріпився двома кільцями з червоної шкіри. На поясі у черкеського воїна завжди були прикріплені кинджал і тесак-викрутка, рушничний кремінь і кошель зі шкіри, де зберігався труть.
Зазвичай рушничний кремінь був виготовлений з чорненого срібла. Це була невеличка коробочка з салом, яким натиралися кулі, щоб під час стрілянини вони краще ковзали по стовбуру. При стрільбі черкес зазвичай використовував ще й невелику дерев’яну підставку, виготовлену з рейок. На неї він клав свою зброю.
