Язичництво – відгомін давніх часів. Воно було поширене повсюдно. Слов’яни винятком не були. Слов’янські ідоли уособлювали богів. Вони вважалися заступниками і хранителями будинку. А люди ставали рівними богам на особливих трапезах.
Види ідолів
Слов’яни виготовляли фігури богів з дерева. Вони були впевнені, що дерево отримає силу божка. І завдяки цьому вийде надійний захист будинку від злих духів.
Слов’янські ідоли могли бути великими і маленькими. Як зазначалося, найчастіше їх робили з дерева. Але використовувалися й інші матеріали. Популярними були граніт, метал, мідь. Знатні слов’яни виготовляли золотих і срібних ідолів.
Зовнішній вигляд
Як виглядали ідоли слов’янських богів, ми бачимо на фото. Деякі з них були зроблені з кількома головами або багатоликими. Велика частина виглядала нормальним чином, нагадуючи фігуру з людським обличчям.
Одяг божков вирізалася з дерева. Інша частина складалася з тканинних матеріалів та дорогоцінних каменів. Обов’язковим атрибутом служило зброю. Фігури ідолів були вертикальними, перебували в стоячій позі.
Де перебували
Слов’янські ідоли (на фото нижче – один з них) мали власні території. На відміну від грецьких богів, що мали храми, у слов’ян все було простіше. Ідоли перебували на високих пагорбах. Там розташовувалися святилища, звані капищем. Капь – це ідол в перекладі.
У капища була своєрідна огорожа. Святилище оточувалося земляним валом. На його вершині полум’яніли священні багаття. Перший вал ховався за другим. Останній був кордоном святилища. Територія між ними називалася требищем. Тут шанувальники богів їли. Вони вживали жертовну їжу, уподібнюючись богам. Слов’яни вірили в ритуальні бенкети, які допомагають їм ставати рівними богам.
Найкрасивіший ідол
Говорячи про стародавніх слов’янських ідолів, варто згадати Перуна. Він був шанованим богом. І незадовго до хрещення Русі, в 980 році, його ідол перебував у столиці. Розкішна фігура в повний зріст, вирізана з дерева. Голова Перуна була срібною. А на вуса не пожаліли золота. Цей ідол був найрозкішнішим серед інших.
Що з ними стало?
Неодмінна атрибутика жерців – слов’янські ідоли. Деякі з них зберігаються в музеях і понині. Інші були знищені.
Коли відбулося хрещення Русі, від ідолів стали позбуватися. Язичництво визнано диявольською релігією. І її атрибутів не місце поряд з християнами.
Той самий Перун, про який розказано вище, був урочисто скинутий зі свого капища. Від колишньої краси його нічого не залишилося. Божка прив’язали до хвоста коня, били палицями. Кінь стягнув Перуна з вершини пагорба. Побитий, розгубив залишки своєї краси, один з найкрасивіших слов’янських ідолів був скинутий у Дніпро.
Новгородського Перуна на шию накинули мотузку. Його протягли між слов’янським військом, а потім розрубали на шматки і спалили.
Знайдені ідоли
До числа слов’янських ідолів, яким пощастило, відноситься Святовит. Його знайшли у відносній схоронності. Божество виявилося на річці Збруч, за що й отримало назву “збруцький ідол”. Сталося це подія в середині XIX століття. Стояв 1848 рік, коли у міста Гусятин виявився цей ідол. На місці міста раніше знаходилося слов’янське поселення. І судячи по величезному святилища і його знахідками, перед ідолом відбувалися людські жертвоприношення.
Знахідка являла собою високий стовп. Його довжина становила близько трьох метрів. Сам стовп був чотиригранним. На кожній його стороні були численні зображення. Три горизонтальні яруси уособлювали всесвіт. Небо, земля і підземний світ зображені на ідолі. На кожній стороні стовпа були висічені чотири божественні фігури. Одна з них – богиня родючості. У правій руці вона тримала ріг достатку. Праворуч від богині зображений Перун. Принаймні, якщо судити по його зовнішності. Кінний воїн, на поясі у нього шабля. Зліва від богині родючості – ще одне божество. Жінка з кільцем у руці. На тильній стороні стовпа була висічена чоловіча постать. Так слов’яни представляли небо і основних богів пантеону.
Середній ярус присвячений людям. Хоровод з чоловіків і жінок, міцно тримаються за руки. Це уособлення землі та її мешканців.
На нижньому ярусі зображені три чоловічі фігури. Всі вони вусаті і міцні. Підземні боги, на чиїх плечах лежить земля. Вони утримують її, не даючи нахилитися або впасти.
Ось такий ідол слов’янських богів (з дерева) було знайдено більше ста років тому.
Цікаві факти про релігію слов’ян і ідолів
Слов’яни не були язичниками. Так називали тих, хто відрікся від своєї релігії і носіїв чужої мови. Наші предки вважалися носіями власних переконань. Вони були ведичними. Слово “відати” означає “знати, розуміти”.
Шанований божок слов’ян Перун. Його представляли старим, дуже міцним і сильним. Перун роз’їжджав по небу на своїй колісниці. Він був владикою неба, громовержцем. Основна зброя Перуна – стріли, блискавки і сокири.
Старий божок любив жертвопринесення. Задовольнявся убитими биками і півнями, як правило. Але в особливих випадках вимагав більшого. Щоб випросити перемогу над ворогами, Перуну приносили людські жертви. Зовсім юні дівчата і молоді люди. Вони були чистими, а саме така жертва потрібна була кривавому божкові.
Дружиною Перуна була Мокоша. Єдина жінка-богиня у слов’ян. Менш кровожерлива, ніж чоловік, вона задовольнялася медом і житом в якості жертвоприношень.
Мокоша вимагала від жінок вшанування. Їй присвятили п’ятничний день, коли заборонялися будь-які справи. У п’ятницю жінки утримувалися від своїх турбот. Порушницю статуту чекала кара. Розгнівана богиня могла змусити її прясти ночами. Або просто побити веретеном.
Висновок
Слов’яни трепетно ставилися до своїх божеств. Це доводять ідоли, збереглися до теперішнього часу.
Вважається, що слов’янське язичництво не приносило зла. Воно було добрим, як грецький чи індійський. Але досить прочитати про криваві жертвопринесення, щоб оскаржити цю гіпотезу.
До наших днів дійшло дуже мало слов’янських ідолів. Інші були знищені. Добре це чи погано, судити не нам. У нашу задачу входило ознайомити читача з ідолами давніх слов’ян.
