Бюро претензій
Головний герой погрожує все роз’яснити. Він сідає на трамвай і відправляється в зелене будівлю. У віконечку Коротков з’ясовує, де знаходиться бюро претензій, але практично відразу ж втрачається у кімнатах і заплутаних коридорах.
Покладаючись на власну пам’ять, він піднімається на восьмий поверх. Відкривши двері, входить у великий зал з колонами, абсолютно порожній. У цей момент з естради спускається огрядна постать чоловіка, який одягнений у все біле. Він цікавиться у Короткова, чи готовий той порадувати їх новим нарисом або фейлетоном. Розгублений головний герой починає розповідати історію з власного життя, яка з ним трапилася. Раптово чоловік теж починає скаржитися на того ж Кальсонера. За його словами, за два дні свого перебування він встиг передати всю меблі звідси в бюро претензій.
Коротков з криками впадає в бюро претензій. Не менше п’яти хвилин він біжить, долаючи вигини коридорів, поки не виявляється у того самого місця, з якого відправився в шлях. Він спрямовується в іншу сторону, але вже через 5 хвилин знову повертається на те ж місце. Увійшовши в зал з колонами, він знову бачить чоловіка в білому. У нього відламана ліва рука, ні носа і вуха. Холонучи, Коротков повертається в коридор.
Раптово перед ним відкривається потаємні двері, з якої виходить зморщена і стара баба з порожніми відрами, які несе на коромислі. Зайшовши в неї, головний герой потрапляє в темний простір, з якого немає виходу. Він у нестямі дряпає стіни, поки не навалюється на невідоме біла пляма, яка і випускає її назад на сходи.
Коротков біжить вниз, звідки чує кроки віддалялися. На мить перед ним проноситься довга борода і сіру ковдру. Їхні погляди зустрічаються, після чого чути тонкий вереск від болю і страху. Коротков відступає вгору, а Кальсонер – вниз. Змінюючи голос на бас, він кличе на допомогу. Потім падає, оступившись, перетворюється в чорного кота з блискучими порцеляновими очима. У такому вигляді вилітає на вулицю і губиться в натовпі. У мозку героя настає несподіване прояснення. Він розуміє, що вся справа в котів. Після цього починає сміятися, з кожним разом все голосніше і голосніше, поки вся сходи не наповнюється гучними ударами його реготу.
Ввечері, повернувшись у свою квартиру, Коротков випиває три пляшки церковного вина. Намагаючись заспокоїтися і все забути. У нього сильно болить голова, двічі його рве. Під кінець Варфоломій все ж твердо вирішує відновити документи, але більше ніколи не бачитися з Кальсонером і не з’являтися в Спимате. Вдалині він чує, як гулко б’ють годинник, нарахувавши 40 ударів, він плаче, а потім його знову нудить.
