Імператив
Імперативне спілкування потрібно розглядати як авторитарну, директивную форму впливу на співрозмовника. Метою у даному разі є досягнення контролю над його внутрішніми установками і поведінкою, примус до тих чи інших рішень та дій. Найчастіше імперативна форма спілкування застосовується для встановлення контролю та управління поведінкою індивіда. Як засоби впливу тут використовуються вказівки, накази, розпорядження, покарання, вимоги, а також заохочення.
Основна особливість імперативу полягає в тому, що примус, будучи метою спілкування, не є завуальованим: «Будеш робити саме так, як я скажу». Даний вид достатньою мірою поширений в екстремальних і нетворчих різновидах спільної діяльності. Сюди слід віднести функціонування «силових структур», діяльність виробничого значення, адміністрування державного (високого) рівня.
