Як розвивалися форми
Спочатку філософські вчення мали наївно-діалектичну та стихійно-матеріалістичну сутність. Перша форма діалектики – антична. Вона сформувалася приблизно 2500 років тому в Древній Греції, Індії і Китаї. Подібна мудрість була властива і східних філософів. Згідно античному мисленню, робився наголос на парні категорії розумових алгоритмів, тобто знаходження єдиної основи у різних до прямої протилежності вже дозрів ідей і концепцій. А також символів і образів як у відомих філософських напрямах, так і в езотеричних. Це єдина форма, в якій простежується боротьба суперечностей у змісті мислення. Таке екзотичне поняття не зовсім звично для європейців. Тим не менш воно було теоретично обґрунтованим і налаштовувало мислителів на знаходження розумного підстави, кінцева мета якого – пошук взаимоопределяемости категорій мислення.
У кожній країні обговорювана нами поняття носила різний характер. Тому й форми діалектичного мислення перетерплювали зміни. Наприклад, у марксизмі воно подавалося як відбивач законів у формуванні матерії, яка знаходиться в русі постійно і розвивається сама по собі. Погляд Карла Маркса на матеріалістичну діалектику протилежним поняттям, які виклав у своїй праці Гегель. У його філософії, воно передбачає перехід з одного міркування в інше, при якому виявляється, що ці визначення обмежені і односторонні, вони заперечують самих себе. В СРСР допускалося лише матеріалістичне мислення, до інших форм діалектики ставилися з великою підозрою. Після розпаду Радянського Союзу воно, навпаки, втратила свою значимість. Хоча деякі автори оцінювали матеріалістичну форму позитивно.
