На початку ХХ століття
Чойбалсан в Монголії довгий час був невеликим поселенням на караванних шляхах і тільки до XIX століття виріс до розмірів міста. В 1826 році за ініціативою монгольського князя Минжуурдоржа було побудовано перше будівлю Адміністрації хошунами (округу) і став центром релігійної діяльності.
Після перемоги в Монгольської народної революції 1921 року в поселенні стали відкриватися культурні і освітні установи, було організовано рух транспорту. Заробили перші установи зв’язку, пошта. Відкрилися ремісничі артілі, почала розвиватися торговельна сфера, кооперативи, нафтова база. Активно освоювалися родовище “Баянбулаг”, де незабаром був здобутий перше вугілля.
Часи воєнного конфлікту
У 1923 році, згідно постанови народного Уряду країни, Баянтумэн Хан-уул Хошунами став центром, а з 1931 року – обласним центром Баянтумэнского аймака. До цього часу місто стало економічним і політичним центром Східної Монголії. В цей же час безліч буддистських храмів було зруйновано, а ченці або заарештовані, або розігнані.
У 1937 році, у відповідності з Протоколом про взаємодопомогу, в країні стали розгортатися частини Червоної Армії. Коли почалися бої на річці Халкін-Гол, в населеному пункті дислокувалися монгольські і радянські війська, що воювали з японцями – японська авіація бомбила місто. Тут же знаходився військовий госпіталь. У наступні роки з Забайкальського військового округу була передислокована 61-я танкова дивізія. У Чойбалсане, Монголія, частина перебувала до Японської війни.
