Літературна премія Андрія Білого присвоюється поетам і прозаїкам за досягнення в області російської словесності. Вона була заснована в 1978 році редакцією журналу “Годинник”, який був літературним самвидавом.
Історичний контекст
Премія була заснована на честь видатного радянського поета, прозаїка та есеїста, критика, стиховеда Андрія Білого. Борис Миколайович Бугайов – це справжнє ім’я відомого послідовника символізму та модернізму в російській літературі, – написав у вірші “Перше побачення” в 1921 році:
Двадцятиріччям таимый,
Двадцятиріччям чернен,
Я чую поклик многолюбимый
Сьогодні, троїциним денем, —
І під берізкою кружевною,
Простягнутою доброю рукою,
Я змитий хвилею зітхаючою
В невщухаючу спокій.
Сам себе Андрій Білий любив називати сейсмографом, який чуйно вловлював перші ознаки майбутнього європейської культурної кризи, революції, війни і палаючих лісів. Подібно сейсмографу Білого, премія його імені також була створена з метою розпізнавання нових рухів і течій у сучасній російській літературі.
На думку критика і поета Григорія Дашевского:
З моменту свого заснування в 1978 році премія завжди виконувала розділову функцію, але в різні періоди вона прокладала різні межі. У 1970-х — початку 1980-х років премія проводила межу між офіційною і незалежної литературами і позбавляла незалежну літературу від загрожувала їй подпольности, оскільки будь-яка премія (нехай навіть її матеріальний еквівалент — сакраментальні яблуко, пляшка, рубль) — це завжди спрямований на лауреата світло, анти підпільний за визначенням.
Веселі символи
Засновниками премії була редакція журналу “Годинник”, і засновниками по праву вважаються Борис Іванов, Аркадій Драгомощенко, Борис Останін та інші літератори.
Спочатку твори, подані на конкурс, оцінювалися в трьох номінаціях: російська поезія, російська проза, досягнення в галузі гуманітарних дослідженнях.
Нагорода, що присуджується переможцю, виражалася в таких оригінальних і символічних предметах:
- пляшка горілки, по-народному “біла” (тезка поета, можна сказати);
- один рубль, щоб призеру не було нудно;
- зелене яблуко, як символ дозрілого, але молодого таланту.
Перші лауреати
Незалежно від жартівливої матеріальної підґрунтя, літературна премія Андрія білого практично відразу стала незвичайним і помітним явищем у культурному житті країни. Конкурс на присудження премії супроводжувався відкриттям нових імен, особливо в перше десятиліття свого розвитку.
Наприклад, серед нагороджених премією Андрія Білого з літератури в цей період були такі відомі згодом автори, як “російська Селінджер” – Саша Соколов, письменник, поет, есеїст; постмодерніст, творець нецензурованого альманаху “Метрополь” Андрій Битов; передувати концептуалізм автор Євгенія Харитонова.
У поетичній номінації лауреатами премії цих років були: лірична й відкрита новому поезія Ольги Седакової; чуваська авангардист Геннадій Айгі; ленінградська поетеса, яскравий представник неформальної культури Олена Шварц.
Серед дослідників у галузі гуманітарних наук нагородженими стали: філософ і публіцист Борис Гройс; культуролог, мовознавець, літературознавець Михайло Епштейн, вчений в області давньокитайської філософії, доктор історичних наук Володимир Малявін.
Нова номінація
Важкі дев’яності переживала вся країна, торкнулися ці роки і премії Андрія Білого. Вимушена пауза з початку дев’яностих і завдовжки майже десять років, здавалося б, поставила хрест на незвичайній премії.
Але починаючи з 1997 року, конкурс на здобуття премії отримує новий розвиток і формат. З’явилася четверта номінація, яка значно розширила коло учасників. Вона отримала назву “За заслуги перед літературою”, розглядалася журі регулярно і присуджувалася найбільш гідним лауреатам.
Серед переможців нульових років виявилися не тільки молоді автори або ті, хто творили в цей час, але і літератори, які активно працювали в попереднє десятиліття.
У ці роки володарями Премії Андрія Білого (література) стали: романтик і футурист Віктор Соснора; філолог і історик літератури Михайло Гаспаров; філолог і вчений, академік Володимир Топоров; фахівець з російської модернізму, літературознавець Олександр Лавров; поет-перекладач англійської, іспанської, французької, латиноамериканської літератури Борис Дубін; письменник і драматург Володимир Сорокін; письменник, есеїст Олександр Гольдштейн; історик філософії і перекладач філософської літератури Наталія Автономова; поет, один із засновників московського концептуалізму” Всеволод Некрасов і інші автори.
Серед лауреатів опинилися і молоді таланти: письменники і журналісти Маргарита Меклина, Ярослав Могутин; поет і філолог Михайло Гронас, поет і священик Сергій Круглов, а також яскраві автори минулих – поет Василь Пилипів, перекладач і поет Єлизавета Мнацаканова.
Компроміс або рейдерство
Протягом 2009 року з’являються розбіжності і протиріччя серед учасників комітету премії. З’являється заява або акція “чотирьох” про обмеження повноважень засновників тільки однією номінацією “За заслуги перед літературою”.
Бориса Іванова та Бориса Останіна звинувачували у відірваності від реального розуміння і оцінки сучасної літератури. Відповіддю на цей виклик був досягнутий компроміс з деякими змінами серед учасників комітету. Іванов і Останін зберегли повноваження, до складу увійшли поет Михайло Айзенберг та есеїст Олександр Секацкий.
Але в 2014 році журі було розпущено і сформована нова, в якому з’явилися і лауреати премії минулих періодів. Було заявлено, що в колишньому вигляді Премія Андрія Білого припинила існування.
В результаті оновлень 24 вересня 2014 року був оприлюднений шорт-лист лауреатів на основі проведених змін.
Конкурс Андрія Білого сьогодні
Вплив премії в оцінці та дослідженні сучасних тенденцій російської словесності важко недооцінити. Ось що зазначив літературний критик Вадим Левенталь:
Походи до самих кордонів словесності, важкі розробки золотоносної жили нової мови не оплачуються шаленими гонорарами і, за рідкісним винятком, не загрожують славою. Тим велика честь першопрохідцям. Тим більшу повагу премії Андрія Білого, яка запрошує нас придивитися до того, як виблискує в цих текстах золото нової мови.
Особливістю премії залишається пошук нового в новому. На думку комітету, зокрема Дмитра Кузьміна, процес виявлення нових лауреатів знаходиться в постійному балансуванні між новими і яскравими талановитими авторами і літераторами зі стійкою репутацією.
Премія завжди сучасна, вона об’єднує людей які пишуть в різних стилях, з різними і не завжди комфортними поглядами на світ, об’єднуючи тим самим не тільки людей, але і епохи.
Номінації премії розширюють межі. Так, за 2018 рік підведені підсумки по п’яти групам Премії Андрія Білого, лауреати року:
- поезія – призер Андрій Сен-Сеньків зі збіркою вибраного “Вірші гарні в профіль”;
- проза – переможець Павло Пепперштейн зі збіркою оповідань “Зрадник Пекла”;
- гуманітарні дослідження – Фелікс Сандалів за книгу “Формейшен. Історія однієї сцени”;
- літературні проекти і критика – нагороду отримав Валерій Шубінський з нарисом “Гравці і игралища” про поетичній мові ленінградських поетів шістдесятих-сімдесятих років минулого століття;
- переклад – призер Сергій Морейно за поетичні переклади з латиської, польської, німецької;
- заслуги перед літературою – нагороджений естонський поет і перекладач Ян Каплинский.
