Авангард йде в тінь
У 1932 році літературно-мистецькі організації були скасовані спеціальною постановою ЦК ВКП(б). Тому й архітектурні об’єднання було ліквідовано. Замість них організували Союз архітекторів, який пропагував політику освоєння спадщини минулого. Буквально лічені роки знадобилися для того, щоб вимоги стилю в архітектурі докорінно змінилися. Проте боротьба з еклектикою не пройшла даром. Підтвердженням того є створені в ті роки проекти.
Гінзбург залишився на позиціях конструктивізму, приймаючи архітектурну культуру минулих років лише в якості способу знайти натхнення для нового художнього образу. Він у ці роки написав багато статей, в яких стверджував, що традиції практично завжди обумовлені технічними можливостями, а тепер архітектори озброєні набагато краще. Тому в епоху залізобетону не надто розумно спиратися на критерії старовини.
У 1933 році брати Віктор і Олександр Весніни спільно з Мойсеєм Гінзбургом розробили проект громадської будівлі в Дніпропетровську – Будинок радянських організацій. Проект був з елементами конструктивізму, проте в ньому проступали та інші риси – набагато більш складна і ефектна об’ємна просторова композиція, що явно суперечить ідеям Гінзбурга двадцятих років. У 1936-му ця робота взяла участь у конкурсі проектів радянського павільйону для Всесвітньої виставки в Парижі, тієї самої, де в 1937-му усіх іноземців здивував не Гінзбург, а Борис Иофан, який виграв конкурс. Скульптуру Мухіної “Робочий і колгоспниця” вінчала павільйон.
