Слово “лобур” практично не вживається сучасними людьми. Хіба що від бабусі або дідуся можна його почути, а ще прочитати в класичній літературі. Якщо задуматися над походженням, можна зрозуміти, що “лобур” – це поєднання двох слів. Про що ми і поговоримо докладніше в статті.
Хто такий?
“Ах ти, лобуряко безсовісний!” – разбираемое нами слово вживається тільки в негативному ключі. Так зневажливо називають людину, лаючи його і засуджуючи. Хто ж такий лобуряка, і чому слово отримало негативне забарвлення?
Лобур – це людина, яка не бажає робити що-небудь. Йому б “на печі лежати та в стелю плювати”, як говорили в давнину. Лобур погано пристосований до роботи, намагається все зробити швидше, часто його доводиться підганяти на працю. І тоді наш нещасний починає нарікати на долю, працювати з рук геть погано і набридає оточуючим своїми нескінченними розмовами. Його хочеться послати подалі, хай собі сидить на дивані перед телевізором, аби під ногами не крутився.
