Версії походження слова
Насправді їх кілька. І перше питання, яке виникає при вигляді нашої з вами слова: як можна трясти чолом? На це є своя гіпотеза походження.
Нібито багато років тому так називали людей дурних, але старанно моляться Богу. Не дарма ж існує вираз “примусь дурня Богу молитися, він собі лоб расшибет”. І за однією з версій, лобуряко здійснює поклони, при цьому його голова ходить туди-сюди. Звідси і вислів пішов.
Однак існує жирне але: лобур працювати не любить, старанності в ньому немає. А мова про людину молиться, що коштує певної праці та чималого. Чи наш лобуряка може таким бути.
Другий варіант ще цікавіше. Всі ми знаємо вираз “здоровий лоб”, під яким мають на увазі фізично міцного людини, такого собі детину. І слово “лобур” набуло іронічного відтінку, мовляв чолов’яга сильний, так безглузда – трясеться від страху.
