Досягнення ідеалу – нелегкий процес. Особливо якщо мова йде про особистісному розвитку. Але саме таке завдання стоїть перед системою сучасної освіти: формування не тільки знань і вмінь, але і моральних якостей і орієнтирів учнів. Як раз духовній освіті та вихованню підростаючого покоління в останні роки приділяється особлива увага.
Основні формулювання
Моральний розвиток людини – комплексний процес на основі безлічі факторів. Цим пояснюється значна кількість пов’язаних з ним понять і термінів, які складають основу духовної освіти.
Духовні цінності – норми, принципи в ставленні людини до суспільства, сім’ї, самого себе, засновані на поняттях добра і зла, істинного і помилкового.
Духовно-моральне виховання – це процес знайомства учня з базовими ціннісними орієнтирами, що сприяє гармонійному розвитку особистості, формуванню морально-смислової сфери.
Крім цього, виділяють таке поняття, як цивільно-моральний розвиток, що включає процес зміцнення базових особистісних цінностей, формування уміння свідомо вибудовувати ставлення до себе, державі, суспільству на основі загальноприйнятих норм моралі.
Цілі і завдання
Масштабність цілей духовно-морального освіти, заявленого одним із ключових напрямків державної політики, вражає. У кінцевому рахунку це виховання відповідального, ініціативного, компетентного громадянина, що дотримується традиційних моральних, соціальних, сімейних цінностей.
Від успіхів такого виховання багато в чому залежить подальший розвиток країни. Чим вищий рівень прийняття громадянином загальнолюдських і національних цінностей і готовності слідувати їм в професійному, особистому, соціальному житті, тим значніше перспективи модернізації країни і суспільства. Духовні цінності в освіті повністю співвідносяться з цими завданнями.
Концепція духовно-морального розвитку і виховання
Розроблена ще в 2009 році, концепція стала основою для розробки нових освітніх стандартів. Саме в ній було сформульовано положення про необхідність взаємодії сім’ї, освітніх установ, громадських, релігійних, культурних і спортивних організацій у сфері духовної освіти підростаючого покоління. Концепція визначила цілі та завдання морального розвитку дітей, тип сучасного виховного ідеалу, базові національні цінності, педагогічні умови і принципи.
Завдання:
- створення умов для самовизначення дитини;
- його інтеграція в національну та світову культуру;
- формування у школяра об’єктивної картини світу.
Основні моральні орієнтири
Відповідно до прийнятої концепції, основними джерелами моральності для дітей і молоді є:
- любов до батьківщини і готовність служіння вітчизні;
- солідарність;
- сімейні відносини;
- громадянськість;
- природа;
- наукове пізнання;
- мистецтво та естетичне розвиток;
- культурологічні уявлення та релігійні ідеали;
- творення і творчість;
- різноманіття народів і культур.
В процесі виховання і навчання відбувається розвиток особистісної, соціальної та сімейної культури дитини. При цьому освітнє середовище школи повинна будуватися на загальних для усіх громадян країни цінності.
Система духовної освіти в РФ
Необхідність посилення виховних функцій освітніх установ наголошується в цілому ряді нормативних документів. Так, відповідно до положень нового закону про освіту, забезпечення духовно-морального розвитку учнів є однією з головних завдань освітніх програм. Процес цей здійснюється в тісному співробітництві з сім’єю учня, громадськими та конфесійними інститутами. Всі вони стають суб’єктами системи духовного виховання.
Освітнє середовище школи будується таким чином, щоб сприяти різнобічному розвитку дитини, поєднуючись із зовнішніми виховними факторами. Педагогу необов’язково отримувати професійне духовну освіту, щоб вибрати найбільш ефективні методики морального розвитку дитини на своїх уроках або у позанавчальній діяльності. При цьому процеси навчання і виховання на практиці фактично невіддільні один від одного.
Духовно-моральне освіта і ФГОС
Згідно з новим федеральним стандартам (ФГОС), освіті відводиться одна з провідних ролей у справі моральної консолідації сучасного суспільства. Їх положення розкривають зміст ключових завдань духовної освіти дітей, напрямки виховної роботи на кожному ступені навчання, методи і форми морального розвитку. Ключовим моментом виступає єдність урочної, позаурочної та позашкільної діяльності як запорука всебічного розвитку школяра.
Знайомство дитини з базовими цінностями відбувається не тільки в рамках предметів гуманітарно-естетичного циклу (література, мистецтво, суспільствознавство). Виховним потенціалом володіють усі навчальні предмети. Крім того, у 2012 році у всіх вітчизняних школах було введено спеціальний курс – основи релігійних культур і світської етики. У ході навчання школярі отримали можливість ближче познайомитися з основними релігійними системами (християнство, буддизм, іслам, іудаїзм), історією розвитку ключових етичних і філософських понять.
Напрямки духовного виховання в школі
Мова нижче піде про трьох основних компонентах духовної освіти: пізнавальному, ціннісному, діяльнісному.
Пізнавальний компонент забезпечує формування певної системи знань та уявлень про моральну сфері. Ефективними технологіями в цьому відношенні стають дослідницькі проекти, конференції, інтелектуальні марафони та олімпіади.
Ціннісний (аксіологічний) – відповідає за емоційне сприйняття учням тих чи інших моральних принципів і правил. Непогані результати приносять регулярні проблемні бесіди з обговоренням ситуацій морального вибору, а також різні види творчих завдань, в яких знаходять відображення уявлення і погляди учня.
Діяльнісний компонент пов’язаний з практичними результатами школярів, що відбивають рівень засвоєння моральних цінностей. Провідна роль тут відводиться позаурочних і позашкільних практикам. Це ігрова діяльність, організація акцій, і підготовка соціально-значущих проектів, і суспільно-корисні роботи, та спортивно-оздоровчі заходи.
Способи оцінки рівня духовного виховання і розвитку
У системі сучасної освіти перевірка результатів, яких вдалося досягти школярам, є обов’язковим заходом. Для цього існує цілий комплекс процедур – від перевірочних робіт до державної підсумкової атестації. Піддати оцінці досягнення в сфері духовної освіти значно складніше. Основними показниками виступають: широта пізнавальних інтересів, інтерес до духовної культури, розуміння і прийняття основних моральних цінностей, сформованість етичних уявлень, що визначають вибір у різних ситуаціях.
Виходячи з цього, основне завдання педагогічного колективу – розробити можливі критерії оцінки результативності процесу виховання. До них відносяться:
- рівень інтересу до морально значущим цінностям;
- обсяг і повнота знань про духовні орієнтири і принципи;
- спрямованість емоційного ставлення до системи базових цінностей, ступінь їх прийняття;
- готовність об’єктивно оцінювати власні вчинки і дії оточуючих з позицій етичних норм;
- наявність досвіду практичного слідування моральним правилам у ситуаціях вибору;
- рівень активності участі школярів у заходах, пов’язаних з духовно-моральним розвитком;
- ініціативність учнів і здатність до самоорганізації;
- активність і згуртованість педагогічного колективу у виховній роботі.
