Історія виникнення капусників: три версії
Слово «капусник» – споконвічно російське, походить від назви овоча. Так раніше називали пироги з капустою, різні страви з нею, а також посиденьки, під час яких на всю зиму квасили капусту. Було прийнято запрошувати всю молодь села на веселощі, тут же писались коломийки, розповідали кумедні історії та анекдоти. З селянської середовища і пішла назва гумористичних вечорів.
Родоначальниками сучасних капусників стали актори театру Вахтангова – взагалі дуже веселого театру. У 1920–ті роки вони збиралися вдома у Б. В. Щукіна на дружні вечірки, де, за їх висловом, «чудили» – розігрували короткі вистави, в яких висловлювали свою думку про театральне життя, акторської професії та всьому, що з цим пов’язано. Сатира, пародії, клоунада – основний жанр таких посиденьок. У Щукиных подавали гостям пироги з капустою, ось так з’явилося друге значення слова “капусник”.
Існує і третя версія походження поняття «веселий театральний вечір»: під час Великого посту в акторському середовищі, починаючи з середини дев’ятнадцятого століття, було прийнято збиратися вузьким колом і давати волю тим талантам, які не знайшли застосування на сцені. Творчі люди могли грати ролі Гамлета, Джульєтти, співати арії Мефістофеля і Лючії, читати свої вірші і прозу, виконувати мазурку та інші танцювальні номери, пародіювати власні вистави – і все це під одним девізом, який був обраний для капусника на цей день.
Синоніми капусника – театральна вечірка, вечір гумору, веселий концерт, сатиричне ревю. Цей жанр зараз переживає розквіт: проводяться фестивалі капусників в Санкт-Петербурзі та Нижньому Новгороді, їх люблять влаштовувати студенти Вузів, виховується культура інтелігентних веселих свят у навчальних закладах під егідою РОНО.
