Чому нашу піхоту боялися німці
Певна вишкіл також має право називатися військовою хитрістю. До 1941 році німці, захопивши практично всі країни Європи, мали величезний бойовий досвід, на відміну від радянських солдатів. І при цьому вони твердо засвоїли – часи рукопашних сутичок давно відійшли в минуле. Тепер все вирішували гвинтівки й кулемети, а значить – влучність і швидкість стрільби.
Однак при візиті в СРСР їм довелося швидко змінити тактику. Справа в тому, що в РСЧА величезна увага приділялася рукопашного бою. Солдатів навчали використовувати в якості зброї що завгодно – каску, ремінь, приклад гвинтівки, штик і, зрозуміло, саперну лопатку.
Навіть у методичках про настання було чітко написано – припиняти вогонь на дистанції в 50 метрів до лінії оборони ворога, стрімко скорочуючи відстань. При дистанції 25 метрів метати гранати, а потім з усіх ніг бігти вперед, щоб опинитися в окопах відразу після вибуху і добивати збентеженого, а іноді пораненого або контуженого ворога.
Німці були не готові до цього і майже завжди програвали в рукопашних сутичках. Єдиним винятком були зелені дивізії СС, а також єгеря. Що ж, у СРСР був гідну відповідь і для них – десантники з упевненістю били і елітні частини вермахту. Ось так увагу саме до фізичної підготовки бійців, навчання рукопашному бою дозволило виграти безліч битв з досвідченим, сильним і, без сумніву, відважним противником, який вирішив, що звичайні сутички давно відійшли у минуле і є неактуальними в середині двадцятого століття.
