Біографія Ігоря Костенко вельми цікава. Він народився на Україні, здобув економічну освіту в одному з кращих вузів, писав багато статей в “Вікіпедії”, працював спортивним журналістом. Також він був активістом Евромайдана, де і загинув в одній з перестрілок. Ще Ігор Костенко – герой України 2014 року.
Молоді роки
Ігор Ігорович Костенко народився 31 грудня 1991 року на лівому березі річки Бариш, в селі Зубрец. Цей населений пункт був заснований надзвичайно давно, ще в 1775 році, але так і залишилося простий і, здавалося б, звичайну селом. Зубрец розташований у Бучайском районі, який, у свою чергу, належить до південної частини Тернопільської області. Якщо говорити коротше, то народився Костенко на заході України. Але для Ігоря Костенко Україна була не просто країною. Вона була Батьківщиною.
У свої ранні роки Ігор був позбавлений батьківської любові і турботи, так як його мати і батько проживали і працювали в Санкт-Петербурзі. Вихованням хлопчика впритул зайнялися його бабуся і дідусь. Очевидно, людьми вони були дуже релігійними, так як Ігор Костенко зріс з сильною вірою в Бога.
Отриману ним освіту
Біографія Ігоря Ігоровича Костенко починається в Бучайском єзуїтському закритому середньому навчальному закладі імені святого Йософата. У випускному альбомі він писав про необхідність любові до вітчизни і до Бога. “Будьмо українцями в душі і з Богом у серці”, – писав молодий Костенко.
Коли Ігорю Костенко виповнилося сімнадцять, він закінчив школу і поступив у Львівський національний університет імені Івана Франка. Він вибрав спеціальність “менеджмент організації”. Суть даного напрямку полягала в тому, що він буде вчитися тому, як управляти фінансовими, матеріальними та інформаційними ресурсами організації. Як стверджували його друзі і професора, він був одним з кращих студентів курсу.
Робота спортивним журналістом
Після випуску Ігор Костенко подався у журналісти. Він став працювати в “Спортаналитике”, одному з провідних українських інтернет-видань. Воно спеціалізувалося на повідомлення своїх передплатників про останні новини спорту, особливо футболу, боксу, тенісу, баскетболу і хокею. З ухилом, зрозуміло, на спортивні досягнення українського народу.
Власний сайт
Але цього Ігорю Костенко було мало. Він хотів створити сайт не українською, а російською мовою. І йому це вдалося! Інтернет-видання allsport24.com було досить популярне серед любителів спорту в свій час. Але на жаль, зі смертю Ігоря Ігоровича Костенко їм перестали займатися, і тепер його можна купити за сміховинну суму.
Хобі та інтереси
Але навіть у вільний від роботи час Ігор Ігорович не переставав писати і повідомляти людей про події на Україні та в світі. В українській “Вікіпедії” у нього був ник Ig2000.
Ігор Костенко зареєструвався там у 2011 році. Він написав безліч інформативних і дотепних статей. За деякими даними, їх число доходить до двохсот вісімдесяти. А вже кількість правок, яке він вчинив, взагалі доходить до двох тисяч. Особливо Ігоря Костенко захоплювали теми авіації та економіки. Також він не залишав без уваги спорт (футболу він особливо часто присвячував свої статті), географію та історію української армії. Одну з його статей визнали гарною, що є великим компліментом для кожного активіста “Вікіпедії”. Також Ігор Ігорович Костенко дуже активно просував “Вікіпедію” в соціальних мережах “ВКонтакте” і “Твіттер”, коли до неї ставилися ще з підозрою.
У 2014 році в Лондоні проходила урочиста конференція “Вікіманія”. Вона відбувається щороку. Один із засновників “Вікіпедії” Джиммі Вейлз назвав українця Ігоря Костенко кращим активістом “Вікіпедії”. Була буря овацій. На жаль, дізнатися про це Ігор Ігорович Костенко просто-напросто не встиг. На той момент він вже кілька місяців як був мертвий. Улюбленим футбольним клубом Ігоря Костенко були “Карпати” з міста Львова.
Перш ніж зрозуміти, що ж сталося з цим різнобічним молодим людиною, необхідно визначити і усвідомити зміст деяких термінів. Що таке Євромайдан? У загальному і цілому можна сказати, що це одна з найважливіших частин політичної кризи на Україні. Ця акція протесту тривала багато місяців і забрала безліч життів. Але проти чого протестували?
З чого почався Євромайдан?
В 2013 році, а якщо точніше, то в листопаді 2013 року, планувалося провести переговори про фактичне приєднання України до Євросоюзу. Мав намір, що в політичній, економічній та культурній сферах буде поглиблюватися багатостороння інтеграція. Раніше було підписано декілька інша угода. Воно називалося інакше, але суть була приблизно та ж: “Угода про партнерство і дружбу між європейськими країнами та Україною” ставали новим “Договором про альянс між Україною та Європейським союзом”. Його готували з 30 березня 2012 року, коли угода попередньо було підписано главами делегацій України і Європейського союзу. На дводенному саміті, скликаному за ініціативою Європейського союзу, зокрема міжнародної організації “Східного партнерства”, повинні були остаточно завершитися переговори з цього приводу. Він відбувся з 28 по 29 листопада 2013 року в столиці і найбільшому місті Литви. Східне партнерство представляє інтереси шести найбільших країн колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік: Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Грузії, Республіки Молдова, Республіки Вірменії та України. Метою цього союзу з самого початку було зміцнення політичних, економічних та духовних зв’язків цих країн з країнами Європейського союзу.
Але приблизно за три місяці до потенційно підписання договору про альянс і коаліції між Україною та Європейським союзом український уряд припинило до нього всяку підготовку. Глава виконавчої влади України Юрій Бойко і інші представники законного уряду на Україні стверджували, що не можуть погодитися на всі вимоги Європейського союзу, поки не будуть прийняті заходи по збереженню всебічної захищеності України. Український сенат також підкреслив, що якщо угода буде затверджено, то Європейському союзу доведеться компенсувати збитки України через припинення торгових відносин з Російською Федерацією та іншими країнами, що не вступили в Європейський союз.
Саме це і змусило жителів Києва вийти на вулиці і страйкувати в центрі міста. Людей не влаштовувало ні тодішній уряд, ні в особливості президент. Вони протестували прости жорстокої соціальної несправедливості.
Учасник
Український журналіст Ігор Костенко не міг залишатися осторонь. Він з перших же днів був найактивнішим учасником Евромайдана. Коли спецпідрозділ “Беркут” надмірно жорстокими методами розганяло з площ Києва молодих евромайданцев, Ігор Костенко був серед інших студентів і юних протестувальників. Він надзвичайно часто відвідував столицю України, Київ. Можна сказати, що він був там з самого початку і до кінця.
Смерть, або Жертви Евромайдана
Востаннє Ігор Ігорович був на Евромайдане 18 лютого 2014 року. Він був одним з тих, хто почав будувати барикади. Через два дні, двадцятого лютого, Ігор Ігорович Костенко був підстрілений під час одного з особливо гострих протистоянь між урядом і народом в центрі Києва. Його тіло знайшли поряд з Жовтневим палацом на Інститутській вулиці. У ньому знайшли дві кулі: одна влучила в груди, інша – в лоб. Також кістки в ногах у Ігоря Костенко були зламані. Невідомо, чи після загибелі молодої людини, були нанесені ці травми.
Таким чином він став одним із “Небесної сотні”: загиблих під час акції протесту українців.
“За громадянську мужність, любов до Батьківщини, геройську боротьбу за конституційні принципи демократичної країни, за захист людської незалежності, службу Україні та выказанные під час Евромайдана якості” Ігоря Ігоровича Костенко посмертно удостоїли звання героя України і видали його сім’ї орден “Золота Зірка”.
