Монреальское угода 1966 року
Незадоволені низькими лімітами компенсацій, США не стали ратифікувати Гаазький протокол і ініціювали підписання в 1966 році Монреальського угоди між перевізниками, що здійснюють авіарейси або зі Сполучених Штатів, і американським управлінням цивільної авіації.
За умовами цього договору жертв авіакатастроф на рейсах в США розмір компенсацій був збільшений до 75000 доларів США, незалежно від того, чи була причиною аварії недбалість перевізника. Таким чином, вперше в історії міжнародної цивільної авіації була прийнята концепція абсолютного зобов’язання авіаперевізника перед пасажиром. Щоправда, стосувалися ці зміни тільки громадян США.
Після підписання угоди США денонсували Варшавську конвенцію повітряних перевезень 1929 року.
Зміни 1971-1975 років
У березні 1971 року був підписаний Гватемальський протокол, основна концепція якої полягала в тому, що відповідальність перевізника за заподіяння шкоди пасажирові або багажу ставала імперативною, незалежної від його вини в авіаподії. Але в дію протокол так і не вступив. Йому не вдалося набрати тридцять необхідних голосів. Надалі основні положення Гватемальського договору були інкорпоровані в Монреальський протокол № 3.
У загальній складності в 1975 році були підписані чотири Монреальських протоколу, вносили зміни і доповнення до положення Варшавської конвенції міжнародних повітряних перевезень. Вони змінили стандарти для вантажних накладних, замінили золотий стандарт на стандарт СПЗ для цілей розрахунку універсальних обмежень відповідальності і збільшили максимальний ліміт компенсацій до 100000 доларів США.
В цілому система відповідальності авіаперевізника стала схожа на клаптикову ковдру.
