Людство потребує кришталевої чистої енергетики в екологічному плані, оскільки сучасні способи отримання енергії серйозно забруднюють навколишнє середовище. Вихід із ситуації фахівці вбачають у новаторських методи. Вони пов’язані із застосуванням космічної енергетики.
Початкові ідеї
Історія почалася в 1968 році. Тоді Пітер Глейзер продемонстрував задум масивних супутникових технологій. До них монтувався сонячний колектор. Його розмір – 1 квадратна миля. Техніка повинна була розташовуватися на висоті 36 000 км над зоною екватора. Мета – збирати і трансформувати сонячну енергію в електромагнітну смугу потік СВЧ. Таким методом корисна енергія повинна передаватися на величезні земні антени.
У 1970 році американське Міністерство енергетики разом з НАСА вивчили проект Глейзера. Це супутник Solar Power Satellite (абревіатура SPS).
Через три роки вченому видали патент на запропоновану методику. Задум при його реалізації приніс би видатні результати. Але були проведені різні розрахунки, і з’ясувалося, що запланований супутник генерував би 5000 МВт енергії, а Землі досягало б втричі менше. Визначили і орієнтовні витрати на цей проект – 1 трильйон доларів. Це змусило уряд закрити програму.
