Будова кори
Крім відмінності в товщині, материкова й океанічна кори мають свої особливості і в будові. Материкова представлена наступними шарами:
- базальтовим нижнім (близько 15 км);
- середнім гранітним (близько 10 км);
- верхнім осадовим, сформованим з продуктів розпаду кристалічних гірських порід (близько 5 км).
У загальній складності товщина земної кори материкового типу – 30-40 км.
Океанічна складається з наступних шарів:
- верхнього осадового глибиною до одного кілометра;
- середнього з маловідомим складом;
- базальтового нижнього глибиною близько п’яти кілометрів.
У загальній складності товщина океанічної земної кори – близько 15 кілометрів.
Перехідна зона
Між материковими і океанічними шарами є перехідна зона. На ній відбувається витіснення гранітного шару. Кордон не завжди чітко виражена. У деяких районах відзначається поступовий перехід від земної кори океанічного виду до материкового. Прикладом такого є перехід від далекосхідних морів до краях літосферних плит. У цьому місці земна кора має найменшу товщину, але у неї немає гранітного шару, хоча верхній осадовий розвинений досить добре. Загальна товщина кори становить близько 15 кілометрів.
Хребти підносяться над океанами на кілька кілометрів, а їх довжина доходить до 80 тис. км. Хребти розділені розломами. У зонах хребтів висока сейсмологічна активність, спостерігаються процеси вулканізму. Тут майже постійно магма виривається назовні, розтікається в різні боки лавовими підводними потоками.
