Свята Улянія, княгиня Вяземська
Після захоплення та ліквідації у 1404 році князівства Смоленського Великим князівством Литовським, Юрій Святославович, великий князь Смоленський, був видворений з литовцями його земель. У вигнанні супроводжував його князь Вяземський Симеон Мстиславич зі своєю дружиною Иулианией. Обидва питомих правителя відбувалися з династії Ростиславовичів, правлячої гілки дому Рюриковичів. Князь Смоленський зачарувався красою дружини свого друга і соратника, і в Торжку, де Юрія Святославовича поставив намісником великий князь Василь Дмитрович, він під час бенкету вбив Сімена Мстиславича, щоб насильно оволодіти його дружиною. Легенда про ті криваві події 1406 року і подальша доля князя Юрія описані в ілюстрованій літописі світової і російської історії – «Особовому літописному зводі», а пізніше переписані «Ступеневу Книгу»:
…І великий князь Василь Дмитрович зробив його намісником в Торжку, а він там безвинно вбив службовця князя Семена Мстиславича Вяземського та його княгиню Иулианию, так як охоплений плотським бажанням до його дружини, взяв її до себе в будинок, бажаючи жити з нею. Княгиня ж, не бажаючи цього, сказала: «О князь, як ти думаєш, хіба можу я залишити свого живого чоловіка і піти до тебе?» Він же захотів лягти з нею, вона опираючись йому, схопила ніж і вдарила його у м’яз. Він розгнівався і незабаром убив її чоловіка князя Семена Мстиславича Вяземського, службовця у нього, проливавшего за нього кров і ні в чому не винного перед ним, так як не він навчив дружину так вчинити з князем. І наказав відсікти княгині руки і ноги і кинути у воду. Слуги зробили приказанное їм, кинули її в воду, це стало гріхом і великим соромом для князя Юрія, не бажаючи переносити свого нещастя і сорому, і безчестя, втік він в Орду…
…помер не в своєму великим князівстві Смоленськом, а блукаючи в чужій країні, мандруючи у вигнанні, переходячи з місця на місце в пустелях свого великого князівства Смоленського, позбавлений отчини і дедины, своєї великої княгині, дітей і братів, родичів, своїх князів і бояр, воєвод і слуг.
Через кілька місяців після злодійства, здійсненого князем Юрієм на бенкеті, тіло святої Іуліанії Вяземський, що пливе проти течії річки Тверци, виявив якийсь селянин. Він почув небесний голос, який наказав зібрати церковних служителів і погребти тіло мучениці в Торжку біля південних воріт Спасо-Преображенського собору. Селянина мучили недуги, але коли він почув це веління згори, то відразу зцілився. Тіло княгині поховали з усіма почестями, і в наступні роки Церквою було зафіксовано чимало випадків зцілень біля її гробниці.
Під час ремонту 1815 року в Преображенському соборі труну святої Іуліанії Вяземський був розкритий. Багато хто з присутніх отримали тоді зцілення. Мощі перенесли до раку, яку установи в межі, спорудженому на честь мучениці. Після революції храм за розпорядженням нових властей було закрито, а мощі перенесено в церкву Архангела Михайла. У 1930 році останки княгині пропали, і з тих пір невідомо, що з ними сталося.
Цнотливість християнського шлюбу — велике таїнство православної церкви. Вірна дружина і помічниця чоловікові в працях його, свята мучениця Улянія Вяземська — берегиня шлюбних уз, захисниця подружньої вірності і цнотливості. Пам’ять по благовірної княгині вчиняється 3 січня, в день її мученицької смерті, і 15 червня, в день обрітення мощей святої.
