Смерть та набуття мощей
В кінці грудня 1603 року Улянія захворіла. У безперестанних молитвах провела вона ще тиждень. На другий день січня 1604 року причастив праведницу духовний батько її, священик Афанасій, після чого вона попрощалася з дітьми і слугами, наставляючи їх про кохання, здійснення молитви, милостині та інших чеснотах. Після цього свята Улянія упокоїлася, а кончину її супроводжували чудесні знамення:
…Вси бачила близько глави ея коло злат… в кліті… бачила світло і свеща горяща і пахощів велие повеваше.
Згідно передсмертної волі святої Юліанії, тіло її з Вочнева перевезли в Лазарево. Там 10 січня 1604 року у північної сторони храму святого Лазаря поховали останки праведниці поруч з гробницею Георгія-дружина. Над могилами благочестивої пари в 1613-1615 роках була споруджена дерев’яна тепла церква архангела Михайла. Пізніше біля батьків поховали їх дочка, схимницу Феодосію. Місцеве населення Муромського і частково Нижегородського повіту шанувало святих Иулианию, Георгія і Феодосію.
В 1614 році, коли поруч з предками ховали Георгія, сина Івана Осорина, був проведений процес набуття мощей Іуліанії. Гробницю відкрили і в ній знайшли нетлінні мощі святої, а труну був сповнений райськи пахучим миром, після помазання яким зцілилися багато хворих. До 1649 року був записаний 21 випадок чудотворінь, що сталися біля гробу святої.
Була канонізована праведниця на рік набуття її мощей. Пам’ять відбувається по святої Іуліанії в день кончини — 2 січня за Юліанським і 15 за Григоріанським календарем.
