Історія Єви і Адама, імовірно, знайома абсолютно всім. Також загальновідомо, що їх відносини розвивалися в Едемському саду, з якого перші люди були вигнані за гріхопадіння. Але для чого і як створив Творець перших людей? Що послужило йому матеріалом? На ці запитання готовий відповісти далеко не кожна людина. Не всі уявляють собі і те, як саме, в якому порядку Бог створив цей світ, хоча про те, що сталося це за кілька днів, чули багато хто.
Між тим, історія про створення світу і перших людей докладно викладається в самому початку Біблії, в книзі Буття. Опис сприймається досить легко. Тим же, кому сприймати біблійний склад з якихось причин все ж складно, стане в нагоді «Дитяча Біблія», на сторінках якої зміст книги Буття викладено цікаво й просто.
У чому унікальність біблійної історії?
Сучасні люди сприймають даний опис по-різному. Одні читають його, немов фантастичний роман або ж красиву казку. Інші ставляться до книги, як до історичного джерела, «виловлюючи» з рядків те, що могло б відповідати реальності, хоч і спотвореної людськими фантазіями, сприйняттям. Треті ж приймають написане буквально, і щиро вірять, що все суще виникло саме так, як описано в книзі Буття.
Але унікальність біблійної історії зовсім не в тому, що кожен, хто читає «Буття», створення людини і всього сущого розуміє по-своєму. Опис виникнення світу, наведене в перших розділах Біблії, кардинально відрізняється від різних міфічних історій, які розповідають про те ж. Як правило, міфи, саги, легенди приділяють багато уваги історії появи богів і їхніх взаємин, а створення людей і світу в них відходить на другий план, а в деяких зовсім відсутня.
У біблійній версії виникнення всього сущого немає жодного слова про те, як з’явився Бог. Згідно цій книзі він був спочатку, існував завжди. І саме він створив все інше, включаючи Землю і людей.
За який термін виник світ? Особливість опису створення
Бог створив все суще за шість днів. Багато богослови вбачають у цьому першопричину того, чому християнам не слід займатися роботою, поратися по дому або ж працювати як-небудь інакше в сьомий день тижня.
Що цікаво, згідно з біблійним текстом, зірки, в тому числі і Сонце, були створені лише на четверту добу творіння. Саме опис четвертого дня є головним аргументом противників біблійної історії виникнення світу в суперечках з прихильниками цієї версії.
Священнослужителі і богослови ж в принципі не бачать ніяких розбіжностей розповіді з книги Буття з науковими теоріями появи життя. Те, що зірки виникли на четверту добу, вони пояснюють дуже просто. Книга Буття – не документальна хроніка, а духовний твір. Зрозуміло, Землі та всього, що на ній є, відводиться в описі перше місце, оскільки саме на ній і живе людина. Тобто, з духовної позиції Земля набагато важливіше Сонця та інших небесних тіл, і саме тому в описі про їх створення розповідається в другу чергу.
Дійсно, четверту добу, в які Бог займається створенням світил, поділяють історію творіння на дві частини. До цього дня створювалися не одухотворені матерії. Сама планета. А ось після четвертої доби Бог зайнявся безпосередньо створенням життя. Якщо сприймати книгу Буття як звичайне літературне твір, то приміщення етапи створення допоміжних елементів, в даному випадку небесних світил, в середині розповіді є простим художнім прийомом.
З чого Бог створив все суще?
Всім, кому цікаво створення Богом світу і людини, рано чи пізно приходить в голову питання про те, що послужило матеріалом для цього. Всесвіт, включаючи і земний світ, Бог створив з порожнечі. Ніякими матеріалами, крім власних думок та сил, Творець не користувався. «З нічого» – так написано в книзі Буття.
Хоча створення світу і людини часто розглядається як єдиний процес, який було завершено з появою людей, сам метод створення, описаний у Біблії, різний. Світ, який оточує людей, творився з порожнечі. А ось для створення людей Творець використовував матеріальну основу.
Отже. Створення Богом людини сталося на шостий день, а матеріалом для створення тіла Адама послужив земний прах. Як вважають багато богословів, опис створення Адама оповідає про те, що в людині закладено два начала – божественне і природне. Про природного стороні натури говорить те, що він був створений з праху земного, а про божественної – те, що Творець вдихнув у людину життя. Таким чином відбулося зіткнення зі Святим Духом. Тобто – з’явилася людська душа. Єву ж Творець створив з ребра Адама.
Що символізує опис створення людей?
Деякі богослови розглядають створення перших людей як символічне відображення світового порядку і значущості складових елементів. Те, що Єва була створена з частини тіла Адама, визначає місце жінки біля чоловіка, необхідність підкорятися йому і піклуватися про його будинку, їжі, потомство, господарстві та інше. Адам же, з одного боку, є відповідно сталого словесному вираженню «вінцем творіння», але з іншого – він лише частину світу, причому створена в останню чергу.
Також створення людини, продовжилося створенням для нього пари з його власної плоті, символізує двуединство людської натури. Але мова в даному випадку не про поєднанні природного і божественного начал. А про те, що люди не були створені для перебування на самоті. У кожного з них є доповнює «половинка», при з’єднанні з якою створення людини і всього світу в цілому і завершується. Тобто, лише знайшовши собі пару, люди здатні відчути гармонію і спокій, перейнятися задумом Божим.
Як починали жити перші люди?
Багато люди, далекі від релігії і знайомі з біблійною історією лише з чуток або згадуванням у художніх творах, задаються питанням про те, чому розповідь про Адама і Єви ніколи не трактується як оповідання про кохання. Дійсно, в Едемському саду, куди Бог поселив Адама, закінчивши створення людини і всього всесвіту в цілому, місця подружнім взаєминам не було.
Більш того, Творець забезпечив першої людини заняттям, тобто Адам не просто так тинявся по Райським кущам. Висловлюючись сучасною мовою, він працював в Едемському саду. В його обов’язки, згідно з біблійним текстам, входило наступне:
- обробіток землі;
- догляд за рослинами і охорона всього саду в цілому;
- вибір найменувань для кожної птиці і звіра, яких створив Бог.
Єва ж теж не байдикувала. За біблійною оповідкою вона була помічницею Адама у всіх його справах. Ні про які почуття між ними Біблія не розповідає.
Де розташовувався сад Едему?
Створення людини за Біблією закінчується його поселенням в Едемському саду. Зрозуміло, багатьом, знакомящемся з цією історією людям, стає цікаво, де знаходилося це місце.
В самому оповіданні, зрозуміло, географічні координати не прописані. Але опис місцевості дано досить чітке і дуже докладний, повне деталей. Дослідники біблійних текстів стверджують, що мова в них йде про місцевості в регіоні Близького Сходу, що знаходиться між великими ріками Євфрат і Тигр.
Але археологи на сьогоднішній день не виявили нічого, що могло б бути залишками саду Едему.
Чому люди покинули Едем?
Наявні в кожній культурі міфи про створення людини нерідко розповідають про якісь порушення людьми правил, встановлених богами. У цьому сенсі біблійний розповідь не відрізняється унікальністю, в ньому теж ведеться мова про нехтування встановленими Творцем правилами перебування в саду Едему.
Перебуваючи в Едемі, перші люди не знали гріха. Найчастіше під цим постулатом розуміється відсутність фізичної близькості. Однак мова не тільки про секс, але і про гріх в цілому, як поняття. Тобто їм були невідомі гнів, жадібність, злість, заздрість та інші порочні властивості людської натури. Не знали перші люди і нужди, голоду, холоду, хвороб і смерті.
Творцем було дозволено їм їсти плоди з будь-якого дерева в саду, за винятком одного. Називалося воно древом Пізнання або ж Добра і Зла. Саме ця заборона і був порушений. А прямим наслідком нехтування, встановленим Творцем правилом, стало гріхопадіння, через якого люди і були вигнані з Едемського саду.
Чому люди порушили заборону Творця?
Біблійне створення людини і всього сущого викликає чимало запитань. Але опис причин гріхопадіння перших людей викликає їх ще більше. Навіть ті, хто ніколи не брав в руки Біблію, знають, що винен в порушення людьми правил Творця Змій-спокусник, який звабив Єву солодкими промовами і уговоривший її скуштувати заборонений плід.
Ця біблійна історія дала світу «крилатих виразів, прислів’їв та приказок набагато більше, ніж будь-яка інша частина книги. Саме тому з цією главою оповідання знайомі практично всі, хоча б у загальних рисах або чуток.
Як сталося спокуса?
У людей з допитливим складом розуму часто виникають питання про те, для чого Бог помістив в саду дерево, плоди якого було чіпати не можна? Адже, якщо б цього дерева не було, не виникло б і приводу для спокуси. Іншим поширеним питанням є прояв інтересу до того, як Змій потрапив в Райський сад, адже він практично уособлює собою образ первородного зла. І найголовніше питання, яке викликає труднощі навіть у богословів – як, не знає гріха в принципі, не відає ні однієї нечестивою думки чи емоції, Єва піддалася на вмовляння?
Змій, згідно написаного в Біблії, був хитріший всіх інших істот, створених Творцем. Тобто, його теж створив Бог, як і інших птахів і звірів. Цілком можливо, що першим скуштував заборонені плоди саме Змій, такої версії дотримуються багато дослідників біблійних текстів. Теорію вони аргументують тими аргументами, які наводить Змій у розмові з Євою. Однак прямих фраз, про це говорять, у книзі немає.
Немає в тексті і пояснення того, навіщо Творець помістив в сад заборонене дерево. Богослови вважають, що ця глава символізує те, що спокуса завжди знаходиться поруч з людиною, воно зустрічається на життєвому шляху постійно. І, якщо людина піддається спокусі, то нічого страшного, на перший погляд, з ним не трапляється, він не хворіє, не вмирає. Але за спокусою неминуче приходить черга гріхопадіння, з-за якого людина втрачає щось надзвичайно важливе.
Опис самого спокуси досить короткий. Воно зводиться до діалогу між Змієм і Євою. Спочатку жінка відмовляється від пропозиції скуштувати плоди, пояснюючи, що Бог заборонив це робити, а якщо порушити правило, прийде смерть. Змій же заперечує, стверджуючи, що Єва не помре, але пізнає незвідане, зможе розрізняти добро і зло, знайде поняття про природу світу. Результатом цієї розмови стає куштування плодів.
Що ж стало справжньою причиною гріхопадіння? Чому в якості супротивника виступає Змій?
Що дуже цікаво, ні Творець, ні Змій не збрехали першим людям. Бог говорив про те, що після куштування плодів прийде смерть. Але він не обіцяв її у вигляді миттєвої кари за порушення правил. Смерть – один з наслідків вигнання з Едему. Змій теж не збрехав ні разу, описуючи наслідки куштування плодів.
Таким чином, в даному сюжеті і Змій, і Бог виступають в якості своєрідних «полюсів», між якими слід зробити вибір. Ні той, ні інший ні до чого людей не примушують. Порушення божественної заборони і, як наслідок, втрата Едему – добровільний вибір Єви і Адама, прояв їхньої вільної волі. І саме це якість людської природи у поєднанні з цікавістю і є справжньою причиною гріхопадіння.
Чому спокушає Єву саме Змій, а ніяка інша земна тварюка? Відповідь на це питання криється в особливостях єврейської культури. Змія для іудеїв була символом язичництва, вона уособлювала собою все, що протистояло єдинобожності і служило джерелом зла. Цілком логічно, що і на сторінках Біблії перворідного зло символізував Змій.
