Соціальна журналістика: поняття, значення, основні питання

У сучасному громадянському суспільстві велике значення має соціальна журналістика. Вона є інструментом суспільного контролю і регуляції різних процесів. У всьому світі громадська журналістика є невід’ємною частиною демократичного управління. З появою інтернету у цього феномена з’являються нові можливості. У всьому світі, і в Росії в тому числі, навіть створюються спеціальні ресурси для об’єднання журналістів і громадян. Таким прикладом може служити сайт «Континенталист» – платформа для соціальної журналістики. Розповімо про те, у чому суть цього соціального феномену, які його завдання та методи.

Журналістика як вид діяльності

Виникнення журналістики обумовлено необхідністю задоволення потреби в інформації. Для якісного життя людям потрібно орієнтуватися в подіях, отримувати своєчасні відомості про стан суспільства і навколишнього середовища. Журналістика є засобом комунікації між соціальними групами, між індивідом і суспільством і забезпечує безперебійне контакти між різними суб’єктами суспільства.

Як вид діяльності журналістика включає збір, обробку, зберігання і розповсюдження інформації. Головна форма, в якій з’являється інформація в журналістиці – це новина. ЗМІ сповіщають людей про те, що, де, коли і чому сталося. Таким чином, журналісти формують інформаційну порядку денного і впливають на інтерпретацію подій населенням. Саме тому нерідко цю діяльність називають «четвертою владою».

Журналістика як соціальний інститут забезпечує стабільність і стійкість суспільства. Вона володіє розгалуженою структурою у вигляді редакцій, видавництв, прес-служб, інформаційних агентств, системи журналістської освіти. У демократичних суспільствах прийнято вважати, що журналістика – це окрема сфера соціальної діяльності, яка спрямована на виконання своїх специфічних функцій. Сьогодні журналістика змушена мінятися, так як відбувається перетворення інформаційного середовища. Люди вже можуть отримувати інформацію не тільки зі ЗМІ – вони і самі можуть ставати джерелом і транслятором новин. Це призводить до появи нових різновидів журналістики.

Соціальні функції журналістики

Найважливіша і перша функція журналістики – комунікативна. Тобто вона покликана налагоджувати контакти між людьми та соціальними групами. Взаємодія журналіста, влади і громадськості є найважливішим завданням, яке стоїть перед цим видом діяльності.

Друга функція – ідеологічна. Журналістика як соціальне явище впливає на уявлення і світогляду людей. Вона виступає як інструмент трансляції соціально-схвалюваних норм і моделей поведінки. Журналістику розглядають як засіб впливу на масову свідомість і часто звинувачують у заангажованості різними політичними силами.

Ще одна функція – організаторська. ЗМІ забезпечують взаємодію людей і спільнот у виробленні різних думок і уявлень. Так, соціальна журналістика займається критикою домінуючих суспільних уявлень та порядків і допомагає людям виробляти об’єктивне ставлення до фактів дійсності.

Найважливішою функцією журналістики також є інформування. ЗМІ покликані підтримувати обізнаність громадськості про те, що відбувається в світі. При цьому відбір фактів і подій для освітлення часто пов’язаний з перерахованими вище функціями.

Також журналістика покликана виховувати й утворювати людей.

І ще однією функцією цього виду діяльності є розвага публіки. Журналіст повинен знаходити гармонійний баланс між цими функціями, не ухиляючись ні в одну із сторін.

Поняття і сутність соціальної журналістики

За великим рахунком вся журналістика є соціальною, оскільки обслуговує інтереси суспільства. Тому у визначенні цього поняття серед фахівців є розбіжності. В цілому під цим поняттям розуміють систему жанрів і методів висвітлення тем, пов’язаних з життям людей, проблем реалізації прав і свобод громадян. На думку дослідників, поняття соціальної журналістики включаються наступні аспекти:

  • відображення в ЗМІ проблем соціальної сфери життя суспільства;
  • аналіз тем та подій, пов’язаних з реалізацією свобод громадян, з розвитком повноцінних особистостей;
  • наявність особливих жанрів і методів подання інформації про соціальні проблеми і життя людей;
  • залучення в процес створення журналістських матеріалів самих громадян;
  • ініціювання та координація соціальних проектів, що сприяють поліпшенню життя громадян і суспільства в цілому.

Таким чином, сутність цього поняття полягає в тому, що це актуальна інформація про стан і життя суспільства.

Основні теми і проблеми

Довгі роки у вітчизняній журналістиці домінували політичні та розважальні теми. ЗМІ намагалися задовольняти потреби людей релаксації, а також підвищити свої доходи за рахунок швидкої популярності. Соціальна проблематика не є прибутковою і тому довгий час залишалася на периферії інтересів журналістів. З початку 2000-х намітився розворот інтересу до соціальної проблематики. Журналісти знову стали висвітлювати життя звичайних людей, з їх повсякденними проблемами і турботами. Так почали складатися основні теми соціальної журналістики:

  • висвітлення можливостей і форм самоорганізації громадян для відстоювання своїх прав і свобод;
  • діяльність різноманітних громадських організацій, які активно беруть участь в перетворенні життя суспільства, в тому числі благодійних фондів, соціальних підприємств, консультаційних центрів тощо;
  • висвітлення проблем незахищених груп населення: багатодітних і неповних сімей, безробітних, мігрантів, літніх та одиноких громадян;
  • участь у вирішенні проблем молоді: працевлаштування, наркоманії, алкоголізму, доступності освіти, злочинності, захворювань на Снід і гепатит, діяльності організацій по роботі з молоддю;
  • поширення ідей громадянського суспільства;
  • теми, пов’язані з моральним вихованням громадян;
  • економічна та соціальна політика держави та форми її реалізації.

Таким чином, коло проблем, які охоплюються соціальної або цивільної журналістикою, надзвичайно великий і він вимагає особливого ставлення з боку журналіста, наявності у нього особливих професійних навичок.

Громадська позиція журналіста

Професія журналіста вимагає від нього, з одного боку, об’єктивності та неупередженості у висвітленні подій, а з іншого – передбачає наявність активної, вираженої позиції. Пошук балансу між цими двома вимогами – одна з важливих завдань професійного журналіста. Поняття соціальної позиції в журналістиці передбачає наявність у автора матеріалів висловленої думки з основних питань сучасності. Журналіст повинен чітко розуміти, що таке добро, справедливість, зло, порок і т. д. Інакше він не зможе викривати недоліки і проголошувати соціально-схвалювані цінності. Робота в сфері соціальної журналістики припускає, що автор має власну позицію, ставлення до проблеми, але при цьому вміє запропонувати аудиторії весь спектр можливих думок, щоб читач або глядач в асортименті неупереджено поданих точок зору зміг знайти найбільш близьку саме йому. Вироблення соціальної позиції у журналіста сприяє:

  • чітке розуміння свого місця і ролі в суспільстві;
  • орієнтація в структурі суспільних відносин і уявлення про рушійні сили суспільства;
  • розуміння суті можливих соціальних протиріч і їх наслідків;
  • усвідомлення ролі особистості і громадян у вирішенні соціальних проблем.

Способи подання соціальної позиції журналіста

По мірі розвитку соціальної журналістики з’являється все більше можливостей для вираження думки автора. Це пов’язано з появою нових форматів і розвитком жанрових форм. Журналісти сьогодні мають можливість вести особисті блоги, писати колонки в різних виданнях, коментувати матеріали колег, виступати експертами у різних програмах. Основними формами прояву соціальної позиції журналіста є:

  • пряме відстоювання своєї точки зору, в цьому випадку він не звертає уваги на інші думки, аргументовано проводить свою лінію;
  • більш м’який варіант – це представлення різних точок зору і приведення аргументів на користь власної думки;
  • пошук компромісу, врахування різних точок зору і згладжування конфліктних ситуацій;
  • об’єктивна подача фактів, в рамках якої вибір позиції залишається за аудиторією.

Основні форми та методи

Різноманітні завдання соціальної журналістики вимагають великого арсеналу форм подачі матеріалів. Аудиторії не повинно бути нудно або надто неприємно читати (або дивитися передачі) про проблеми суспільства, але при цьому глядачі ні в якому разі не повинні залишатися байдужими. Тому арсенал журналіста, що займається соціальною проблематикою, включає жанри, що володіють високою утягує силою. Це нариси, репортажі, інтерв’ю, фейлетони, проблемні статті. Сучасна аудиторія хоче отримувати інформацію в живій, інтерактивній формі, тому виникають нові прийоми подачі фактів та подій. Дослідники зазначають, що такими новими формами стають такі жанри, як «новини з людським обличчям», різноманітні форми дискусій, аналітичні матеріали з виходом на практичні рекомендації, громадська експертиза, авторські та редакторські колонки, публікація листів і відгуків читачів. Публікації в інтернеті дозволяють організувати зворотний зв’язок з читачами, впливати на них за допомогою тексту, аудіо – та відеозображень.

Завдання і цілі

Сучасна соціальна журналістика покликана вирішувати безліч різноманітних завдань. У першу чергу вона спрямована на допомогу конкретним людям, які опинилися у важких ситуаціях. Журналісти розповідають про проблеми, допомагають знайти варіанти її вирішення, привертають увагу громадськості та компетентних органів.

Ще одне завдання – це виявлення нових соціальних проблем, їх аналіз, оцінка, широке обговорення. Журналісти повинні відслідковувати динаміку соціальної сфери, виявляти позитивні і негативні коливання, виробляти спільну позицію щодо виявлених проблем.

Також соціальна журналістика покликана підтримувати баланс суспільних інтересів, представляючи позиції різних соціальних груп. Крім того, журналісти можуть надавати і моральну підтримку людям, які потрапили у скрутні життєві обставини.

Головна мета соціально-відповідальної журналістики – це забезпечення стабільності соціальної системи. Тому журналісти повинні шукати шляхи гармонійної взаємодії між різними соціальними групами та варіанти вирішення проблем, які б знижували соціальну напруженість.

Російська суспільно-значуща журналістика

Дослідники вважають, що за радянських часів журналістика не виконувала повною мірою функції соціальної підтримки і захисту суспільства, оскільки її основним завданням було обслуговування домінуючої ідеології. У часи перебудови ця дисципліна зосередилася на обслуговуванні різних політичних і економічних сил і знову не була повною мірою соціальної, так як вона привертала увагу до проблем, але не прагнула зберегти стабільність соціальної системи, а, навпаки, розхитувала її, розмиваючи систему моральних оцінок. Це була журналістика негативізму, спрощень, некомпетентності. Вона приносила більше соціального шкоди, ніж користі. Тому теоретики говорять про те, що соціальна журналістика в Росії складається тільки на початку 21 століття. В цей час формується попит на діяльну журналістику, яка не просто позначає проблемні точки, але і прагне знайти вихід з важких ситуацій. Тоді ж починає складатися система непрофесійної журналістики, її ще називають громадянською.

Основні майданчики

Інтернет став прекрасним середовищем для розвитку соціально-відповідальної журналістики. Першими майданчиками для соціальних матеріалів стали блоги та колонки на різних сайтах. Але поступово починають формуватися спеціальні платформи, що об’єднують авторів і читачів навколо гострих соціальних тем. Однією з перших таких платформ став сайт Medium. Однак комерціалізація поступово вбила корисну ідею і перетворила його вміст в потік замовлених і проплачених матеріалів.

Пізніше з’явився новинний сайт E-News.su, який позиціонує себе як майданчик для соціальної журналістики, хоча це скоріше альтернативна журналістика. Тут не намагаються привернути увагу до проблем окремих або знедолених людей, а висвітлюють факти, які не знаходять місця на інших майданчиках.

Найвідомішою є платформою cont.ws, яка також лише за назвою є соціальною. Насправді автори сайту намагаються привернути увагу читачів смаженими фактами, гучними заголовками, достовірними сенсаціями.

Останнім з’являється «Континенталист» – платформа для соціальної журналістики, як написано в назві сайту.

Всі ці майданчики схожі тим, що об’єднують авторів, які пишуть на цікаві для них теми. За відгуками, це співтовариство непрофесійних авторів. Завданнями цих людей не є відстоювання інтересів знедолених верств населення – вони прагнуть підвищити трафік сайту і заробити гроші. Повноцінних майданчиків для соціальної журналістики сьогодні немає, але є платформи, що надають свої ресурси для виступів соціально-відповідальних журналістів. Наприклад, сайти радіостанції «Ехо Москви» або телекомпанії «Дощ».

Громадянська журналістика

Сьогодні основні питання соціальної журналістики висвітлюються не тільки професіоналами, але і громадськими діячами. У зв’язку з чим є спроба назвати це явище громадянською журналістикою. Або журналістикою з соціальним участю рядових громадян. Зародилося це явище в США в 80-х роках 20 століття. Цей феномен покликаний протистояти заорганізованості та заангажованості офіційних ЗМІ. Демократична участь громадян у висвітленні соціальних проблем викликане розчаруванням суспільства в дієвості ЗМІ та інших соціальних інститутів. Люди прагнуть створити альтернативні механізми контролю і залучення уваги до проблем. А далі офіційним органам вже нічого не залишається, як залучатися до вирішення визначених проблем.