Антигерой із згубними пристрастями
Наркотики поступово знищують все добре, світле в житті ключового персонажа: захоплення спортом, любов, літературні експерименти, уроки і прогулянки в Центральному парку. Залишаються незагойні виразки і бродяжництво по похмурих нетрях. Однією з найсильніших сцен драми, з відгуками про «Щоденник баскетболіста» (1995), називають епізод, в якому Ді Капріо – Керролл, не може стримати сліз у закритій відкинули його матір’ю двері рідного дому, а після він залишається один у темряві.
Акторський талант Леонардо Ді Капріо і Лоррейн Бракко змушує глядача повірити в щирість всього, що відбувається на екрані. Важке, жахливе видовище, яке Кевін Сміт назвав одним з кращих фільмів середини 90-х. Історія, безперечно, моралізаторська з усіма викривають вади акцентами, але в ній все одно відчувається притягальна сила молодості, що мчить по схилу без гальм.
Однак рецензенти у відгуках на «Щоденник баскетболіста» стверджують, що приблизно так само, двозначно, сприймаються та інші екранізації творів про наркоманів, аж до легендарного «Реквієму за мрією». Можливо, з цієї причини картина заборонена до поширення в деяких державах, у Білорусі, наприклад.
