Антоніми
До них відносяться такі, як:
- брехня;
- неправда;
- кривда;
- брехня;
- лицемірство;
- обман;
- введення в оману;
- казка;
- віз;
- свист;
- дурниця;
- мережива;
- вигадка;
- вигадка;
- туфта;
- локшина;
- балаканина;
- дезінформація;
- брехня.
Розглянувши вираз «правда-матка», варто задуматися про те, а чи добре завжди «різати» її в очі?
Філософське питання
Насправді однозначної відповіді поки не може дати ніхто. Якщо звернутися до мудрості, яка присутня у Святому Письмі, то в першу чергу воспоминается одна з заповідей, яка закликає не лжесвидетельствовать. Що забороняє це постанова? Закон говорить, що злом є не тільки принесення наклепу, але і всяка брехня взагалі.
В іншому випадку, як Біблія попереджає, піддасися осуду, яке було винесено змію-спокусникові, клеветавшему Єві на Бога. Тобто Біблія засуджує брехню.
Що сказано в Біблії з приводу того, чи дозволяється докоряти людей за їхні вади? Відповідь на це питання є у Євангелії від Матвія. Там сказано: «Не суди, і не судимий будеш». В коментарях святих отців з цього приводу говориться, що Євангеліє не дає нам права судити про недоліки або пороки оточуючих, якщо це не є нашою професійним обов’язком. Виправляти ж чужі недоліки вони закликають прикладом лагідності. Таким чином, виходить, що різати правду-матку без необхідності все ж неприпустимо.
У посланні апостола Павла до Ефесян говориться, що неприпустиме навіть така брехня, при якій немає наміру нашкодити ближньому. Так як всяка неправда приходить у суперечність з повагою і любов’ю і не гідна людини. Тому необхідно відкинути брехню і говорити лише правду. Тобто знову наводяться аргументи за правду-матку.
В 1-му посланні апостол Павло дає пораду, як уникнути гріха проти дев’ятої заповіді. Він пропонує приборкувати свій язик від лихого, а уста – від говорення підступу. Тобто питання про правду і брехні залишається філософським.
