Шепелявість – це… Значення слова “шепелявість”

Шепелявість – це дефект, який може з’явитися в будь-якому віці. Існує ще одна назва розлади – дислалія. Подібна проблема безпосередньо впливає на життя людини, так як доставляє помітний дискомфорт, особливо у дорослого та підліткового життя. Також буває, що це викликає комплекси і невпевненість в собі, з-за чого людина часто стає мовчазним і закритим. У цій статті ви прочитаєте про значення слова “шепелявість”. Також ви дізнаєтеся причини і методи лікування цього розладу.

Шепелявість – це що?

Поняття включає в себе ряд різновидів, які може виявити досвідчений фахівець.

Губно-зубний – це найпоширеніший вид, він припускає порушення в роботі верхньої і нижньої губи. З-за такої проблеми буква “ш” вимовляється як “ф”.

Околозубная – кінчик язика при вимові займає неправильне положення, внаслідок чого шиплячі стають дзвінкими на виході.

Бічна – мову при розмові перемішається в бічну частину з центру, може згортатися повністю. Шепелявість такого типу базується на вимові шиплячих “ударами”.

Щічні – в такому разі проблему представляє слизова оболонка в щік, яка виступає в ролі перешкоди на шляху формування правильно і зрозумілого звуку.

Носова – відбувається із-за якихось травм, патологій або захворювань. М’яке небо злегка провисає і робить вимовні звуки носовими, гнусавыми.

Пом’якшена – теж досить поширена форма, від якої найлегше позбутися. Вона являє собою заміну всіх шиплячих на літеру “щ”.

Лікар зможе розповісти, що означає шепелявість, а також визначить тип захворювання для людини в конкретному випадку і допоможе з лікуванням.

Причини

Подібне розлад здатне з’явитися на тлі багатьох факторів.

Неправильно сформований мовний апарат, який не дає можливості вимовляти букви оптимальним способом.

Наслідки серйозних травм, стоматологічних втручань. Кінчик мови може спочатку займати неправильну позицію.

Захворювання може формуватися на тлі спадковості або ж серйозної слабкості м’язів ротової порожнини, з-за чого конструювати звуки просто неможливо.

Нерви – теж серйозна причина появи порушення такого роду.

Симптоми

Основна симптоматика полягає в неправильному вимові. Шепелявість – це що взагалі? Головним чином при такому порушенні псується якість вимовних шиплячих та деяких свистячих звуків.

У разі, якщо у дитини 2-річного віку виявлено шепелявість, то це нічого не значить. У дітей цієї групи ще не сформований мовний апарат повноцінно, вони також не можуть правильно дихати при вимові, тому з дитиною потрібно просто займатися як можна частіше, вчити разом скоромовки. За кілька місяців занять вже буде помітний результат. Якщо ж порушення стають помітні пізніше, то краще звернутися до лікаря за додатковою допомогою.

Діагностика

Шепелявість – це розлад, який потребує комплексного підходу. Необхідно консультуватися не тільки з одним певним лікарем, але і з іншими фахівцями. Адже проблема може мати різні причини.

Дефектолог зможе зробити аналіз того, як пацієнт вимовляє звуки, оцінити, як працює при цьому мовний апарат і його складові частини, поспостерігати за розташуванням кінчика мови.

Отоларинголог з’ясує, чи існують у людини проблеми зі слуховим апаратом, адже шепелявість розвивається і на тлі глухоти або слабкого слуху. Також оцінить стан носових ходів і пазух.

Психологи допомагають пацієнту відчути свій стан. Вони перевіряють, чи мав пацієнт стрес або переляк – іноді шепелявість буває наслідком сильних переживань.

Стоматолог переглядає ротову порожнину і шукає ймовірні дефекти. Наприклад, може не вистачати одного зуба, може бути, проблема в неправильному прикусі. Потім він уже відновлює пошкоджені зуби або складає курс лікування, щоб усунути проблему шепелявості.

Лікування

Лікування шепелявості – це коригування вимови. В першу чергу вона включає різнопланові вправи у вигляді скоромовок, які краще всього підібрати логопеда. Всі варіанти необхідно промовляти кожен день, щоб лікування було ефективним. Логопед також може допомогти в налагодженні роботи мовного апарату.

Другий варіант корекції шепелявості – це втручання отоларинголога, який зазвичай працює над відновленням слуху, а також над прохідність носових каналів. Така процедура проводиться за допомогою засобів і спеціальних інструментів. Самостійно робити це заборонено.

Невропатолог може допомогти з напруженими м’язами в ротовій частині допомогою призначення спеціальних препаратів. Стоматолог коригує прикус і замінює випали зуби протезами.

Деякі вправи при незначній шепелявості здатні вирішити проблему. Робити їх можна самостійно.

Спочатку можна потренувати мову. Суть вправи полягає в тому, що необхідно висунути його з рота, поклавши його на нижню губу. Потім повторювати склад “ля”. Не можна напружувати нижню губу. Якщо вправа дається легко, можна по черзі мовою доторкатися до кожного куточка рота.

Витягаючи шию, чоловік повинен говорити звуки “ш” і “щ”. Вправу повторювати по 10 разів для кожного звуку.

Мову необхідно розташувати на нижньому ряду зубів, розслабивши його. Після цього нижня щелепа висувається за межі верхньої. Остання повинна злегка натискати на мову, роблячи “масаж”.

Скоромовки для розвитку мовлення

Скоромовки – це дуже ефективна вправа для рішень проблем шепелявості. Значення їх полягає в тренуванні мовного апарату. Вони допоможуть кожному представнику будь-якої вікової групи при належній старанності.

Найбільш ефективні фрази, в яких порівняно багато шиплячих і свистячих звуків, тому віддавайте перевагу саме їм. Ось приклади цікавих скоромовок:

У нас в печурочке золоті чурочки.

Дивак під диванчик ховає валізку.

Зозуля зозуленяті купила капюшон.

Найкраще виділяти на виконання вправ близько години на день. Причому необхідна повна тиша, щоб людина могла зосередитися. Перед тим як приступити до тренувань, краще поговорити з логопедом, щоб він показав, як правильно потрібно діяти.